Група “Піщані аулонокари” (Sand-Dwelling) – група роду Aulonocara.
- Aulonocara aquilonium Konings, 1995
- Aulonocara auditor (Trewavas, 1935)
- Aulonocara brevinidus Konings, 1995
- Aulonocara cf. “macrochir”
- Aulonocara gertrudae Konings, 1995
- Aulonocara guentheri Eccles, 1989
- Aulonocara rostratum Trewavas, 1935
- Aulonocara sp. “nyassae mumbo”
- Aulonocara stonemani (Burgess & Axelrod, 1973)
Аулонокари цієї видової групи віддають перевагу піщаному або трохи замуленому дну на глибинах 20 метрів і нижче, часто зустрічаються поблизу гирла річок. Самці територіальні і захищають свої нерестові поглиблення діаметром 15-20 см і висотою 2-3 см, іноді як нерестове місце виступає піщане “пляму” між дрібним камінням, яке також ревно обороняється. Нерестові місця самців розташовуються на відстані 2-х (рідше 5-ти) метрів один від одного.
Опис
На анальному плавнику самців є велика кількість великих плям-релізерів, дрібні плями-релізери є і у самок. Відмітною ознакою представників “піщаної” групи аулонокар є розширена інфраорбітальна кістка, що знаходиться під очима, розташована таким чином, що в області щік відсутня або майже відсутня (лише один ряд) луска. Піщані аулонокари також характеризуються сильно збільшеними, чутливими порами (сенсорними органами) на черепній коробці.
Розміри аулонокар, що входять до цієї групи, варіюють від 11 до 20 сантиметрів.
У деяких іноземних джерелах пошук і добування їжі цими аулонокарами недаремно називають “сонарним пожиранням або поїданням”, настільки їх поведінка незвичайна: нерухоме ширяння в 5-10 мм над субстратом, що часто здається абсолютно нерухомим, як у стані трансу, а потім блискавичне занурення морди в пісок та вилучення здобичі. Застивши над піском, вони реєструють своєю чутливою системою (збільшеними сенсорними порами) будь-які рухи у субстраті, точно локалізують та захоплюють здобич.
Харчуються дрібними безхребетними і крихітними равликами, інколи ж досить великими (розміром 1,5-2 см) ракоподібними, схожими на креветок. Нерухому “паріння” над піщаним дном та реєстрація за допомогою чутливих головних органів (канавок) найменших рухів у піску потенційної жертви. Далі блискавичне занурення голови в ґрунт і захоплення здобичі разом із піском, пережовування її з одночасним відфільтровуванням (просіюванням) піску через зябра.
Утримання
Найкраще утримувати цих аулонокар окремо або спільно з представниками групи “Утака”, а також з багатьма видами танганьїків. Не варто тримати їх з територіальними видами групи “Мбуна” або з великими хаплохромінами, бо не виключений фізичний чи психологічний тиск із боку останніх. Можливо спільне утримання “піщаних” аулонокар із представниками групи “скельних” аулонокар.
Як донний ґрунт найкраще використовувати дрібний, кварцевий або великий пісок. Для успішного розведення необхідне періодичне підживлення дрібними равликами. Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне співвідношення – 3 самці + 5-7 самок. Як корм можна використовувати: морожені коретру, кулекс, циклоп, мотиль (дуже рідко), живу артемію, а також пластівці та гранули (останні, попередньо замочені). Обов’язково чергування корму та його розумне застосування, що виключає перегодовування.