Назва роду Triglachromis (Poll & Thys van den Audenaerde 1974) вказує на схожість цих цихлід з “морськими гаркаючими песиками” з родини Triglidae і походить від нього в зміненому вигляді стосовно цихлід, тобто Triglachromis.
Назва виду має відношення до глянцевої чорно-зеленої плями на зябрових кришках.
- Triglachromis otostigma (Regan, 1920)
- Triglachromis otostigma (Burundi)
Ареал
Представники цього виду цихлід зустрічаються в багатьох місцях озера Танганьїка.
Надають перевагу мілководним замуленим біотопам, розташованим поблизу дельт річок, що впадають в озеро, але нерідко трапляються і в глибоких шарах води. За деякими джерелами діапазон глибин проживання може коливатися від 2-х до 70 метрів. Отостигми виривають великі отвори і тунелі в м’якому донному субстраті. Такі тунелі утворюють своєрідний тунельний комплекс із кількох подібних споруд, тунельні входи яких розташовані досить щільно, буквально за 50 сантиметрів один від одного. Подібних комплексів може бути кілька, і вони відстоять один від одного на відстані в кілька метрів. Кожен комплекс заселений однією сім’єю у складі одного самця, однієї самки і молодих особин. Вхід у тунель відносно великий і його діаметр становить 5 сантиметрів, а вхідний отвір обрамлений невеликим піщаним бруствером.
Безпосередньо нерестова кладка в дикій природі не спостерігалася, але під час розтину зрілої самки було виявлено близько 100 ікринок розміром понад 1 міліметр. Існує припущення, що протягом інкубаційного періоду батьки багаторазово передають ікру і личинок один одному для виношування.
Молодь порівняно довго залишається в межах нерестового комплексу батьків і нерідко спостерігали біля входів у тунелі мальків розміром 4 сантиметри, що снують углиб тунелю і назад. Молодь має характерну темну пляму на спинному плавнику округлої форми, яка зникає в міру дорослішання. Нижні 7-8 променів грудних плавців мають вільні вершинки-продовження, які не скріплені між собою мембранами. Ці продовження променів загнуті вниз до дна і слугують чутливими органами, за допомогою яких проводиться ретельне обстеження мулистих відкладень ґрунту. Наявність таких чутливих органів на грудних плавцях, судячи з усього, можна пояснити низькою прозорістю води в біотопах проживання отостигм. Навіть не бачачи об’єкт харчування, отостигми легко його виявляють цими сонарами. До речі таку саму поведінку, як у природі, можна спостерігати і в акваріумі.
Під час дослідження шлунків виловлених риб виявляли велику кількість піску, водоростей-кремнеземок і невизначеної органічної субстанції у вигляді мулу (бруду, осаду), що є компонентом з високим вмістом баластних речовин.
Опис
Мідно-металеве забарвлення корпусу з контрастними похилими смужками золотистого кольору з перламутровим блиском надають цим цихлідам непомітну, але очевидну привабливість (інші джерела описують забарвлення як коричнево-бежеве зі сріблясто-блакитними рядами лусочок і похилими смугами, що нахилені від верхньої бокової лінії в напрямку черева). Кожен рух отостигм і їхні повороти під променями природного або штучного світла надає забарвленню незвичайних колірних відтінків – сріблястого, рожевого, світло-блакитного і фіолетового. Ефекту забарвленню надають і світлі, іноді майже білі, парні плавники та чорна облямівка на хвостовому плавнику. Вид Triglachromis otostigma називають “танганьїкськими гаркаючими (буркотливими) песиками”, що вказує на їхню схожість із морськими песиками з родини Triglidae, а не на їхню агресивну поведінку – вони мають доволі миролюбну вдачу за акваріумного утримання в співтоваристві з іншими цихлідами такого ж розміру. Вторинних статевих ознак немає і за зовнішнім виглядом розрізнити статевих партнерів, практично, не реально.
Вид Triglachromis otostigma характеризується також такими відмітними ознаками: витягнутий корпус; 35-37 лусочок за лінією максимальної довжини корпусу, причому перед черевними плавниками та в ділянці базису грудних плавників луска відсутня; дві бічні лінії, причому верхня лінія повної довжини; хвостовий плавник заокруглений (а не у формі вилки, як у представників роду Limnochromis); зуби конічні у 2 або 3 ряди, причому зуби зовнішнього ряду чітко відрізняються від інших, більші за розміром і щільно прилягають один до одного по горизонталі, а зуби на глотковій кістці дуже дрібні, двовіршинні; рот горизонтального розташування (за іншими джерелами – злегка верхнього розташування), глибокий і широкий; кількість зябрових гребінців на дугах – від 12 до 14.
Розмір самців: 10-12 см, самиць – 9-10 см.