Геоварієт Pseudotropheus sp. acei
Ареал
Представники цього виду цихлід зустрічаються в північній частині озера Малаві (держава Танзанія) у водах біля населеного пункту Ітунгі, розташованого за 30 кілометрів на південний захід від північного краю озера – населеного пункту Матема.
Розмір самців 12-15 см, самиць – 10-12 см.
Мешкають у піщаних біотопах на відкритому піщаному дні на глибинах до 12 метрів (дорослі особини можуть мешкати і глибше). Улюбленим місцем проживання вважаються затоплені дерева і нагромадження гілок. Затоплені дерева є продуктом життєдіяльності людини або результатом стихійних лих: повеней, ураганів, зливових дощів і т.п. Цікавим є той факт, що у місці затоплення дерев або окремого дерева можуть утворюватися величезні зграї Pseudotropheus sp. “acei” – від кількох сотень до кількох тисяч особин. Особливо численні зграї утворюють білохвості аки Pseudotropheus sp. “acei” (Ngara). Як правило, ці величезні зграї складаються з молодих особин: незрілих самців та самок. У дикій природі аки відкладають ікру цілий рік і не показують територіальної поведінки, причому і самці і самки забарвлені практично однаково. Нерестяться на відкритому піску без копання будь-яких заглиблень або на піску під гілками затоплених дерев (рідше – біля скель), чого не скажеш про акваріумне утримання, при якому акі показують нехай і слабку, але територіальність і виривають невеликі улоговини між каменями. Самки, що інкубують ікру, формуються в окремі зграї, а випущена з рота молодь знаходить притулок між гілками дерев. Бежеві геоваріанти аки часто плутають з іншим видом Gephyrochromis moorii, який за забарвленням нагадує аки, але за формою та будовою зубів має суттєві відмінності: у Gephyrochromis moorii зуби численніші та кеглеподібні, а у Pseudotropheus sp. “acei” вони двовершинні, тіснорозташовані в рядах.
Комерційні назви
- Pseudotropheus Acei Itungi,
- Pseudotropheus Acei Yellow Teil Itungi