Представники цього виду цихлід зустрічаються по всьому озеру, а також в озері Маломбе (південніше озера Малаві).
Живуть у відкритих водах, але часто віддають перевагу піщаним біотопам з рослинністю, де зазвичай і нерестяться. Самці захищають угіддя, в яких будують піщані кратери діаметром 50 см і копають між кущами валіснерії невелику печеру розміром 5-10 см. Після закінчення інкубаційного періоду самка може випускати з рота 210-230 мальків. Розмір скошеного рота цих цихлід свідчить про те, що їжі тваринного походження вони віддають перевагу більше, ніж їжі рослинного походження. Мають сплюснутий з боків корпус і високу спину, причому ці параметри у них більші, ніж у інших представників роду – Dimidiochromis compressiceps. Нижня щелепа у стригатуса довша за верхню.
Рибоїдні, “підстерігаючі” хижаки, полюють на молодь групи “Мбуна”, не проти поласувати і безхребетними. Як не дивно, але ці хижі цихліди харчується також і листям вищих рослин.
Утримання
Для утримання цих досить великих цихлід необхідний акваріум великого об’єму. Небажано спільне утримання стригатусів з дрібними видами цихлід. В акваріумі уживається практично з усіма великими видами озерних цихлід – міжвидова і внутрішньовидова агресивність проявляється в період підготовки до нересту і в процесі нересту.
Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне співвідношення – 3 самці + 5-7 самок. Рекомендується підгодівля дорослих особин цих цихлід бракованою молоддю інших видів акваріумних риб, але тільки не молоддю з природних річок і ставків (щоб уникнути занесення небажаної інфекції).