Оскари (Astronotus) від природи мають дуже різноманітне забарвлення. Окрім дико забарвлених тварин, культурні форми також користуються великою популярністю протягом десятиліть. Чому Оскар називається Оскар? Чесно кажучи, ми достеменно не знаємо. Але точно відомо, що назва виникла в США. У 1936 році в спеціалізованому журналі “The Aquarium” з’явилася стаття Е. В. Кларка про астронотусів. У Кларка… Читати далі »
У підгрупу Tropheus moorii “Red Rainbow” входять такі відомі геоваріанти і варієтети, як Tropheus moorii (Kambwimba) = Tropheus sp. “Red rainbow” Tropheus moorii (Kasanga) Tropheus moorii (Kantalamba) Tropheus moorii (Ilangi) Tropheus moorii (Ilangi) “yellow” та інші.
Видова група Tropheus sp. “red” – “червоні трофеуси” Умовна видова підгрупа виду Tropheus moorii. Основна відмітна ознака “червоних трофеусів” – в забарвленні тіла всіх рас присутній оксамитово червоний колір. T. sp. ‘red’ (Chimba) — в р-ні Камерон-Бей (Cameron Bay), Замбія; тіло забарвлене в бордовий колір з темним хвостовим плавцем; перед очима червоні смужки, на щоці… Читати далі »
Видова група Tropheus sp. “black” – “чорні трофеуси” Умовна видова підгрупа виду Tropheus moorii. Основна відмітна ознака “чорних трофеусів” – забарвлення більшої частини корпусу і плавників чорне або темне (темно-зелене, темно-коричневе) з наявністю невеликої кількості червоного, жовтого або червоно-білого кольору у вигляді плям або смуги неправильної форми. T. sp. ‘black’ (Banza, Congo) = T. sp. aff.… Читати далі »
Цинотиляпії видової групи “мбамба” більшу перевагу віддають скельним біотопам і перехідним зонам, вкритим тонким шаром осадових відкладень. Частіше зустрічаються на глибинах 10 і більше метрів. Зрілі самці територіальні й мешкають у невеликих печерах або в міжскельних просторах великих скельних блоків, які використовуються для нересту і захищаються від непрошених гостей. Самці змушені комбінувати свою природну пристрасть… Читати далі »
Не надають переваги певним біотопам. Частіше зустрічаються в глибинних регіонах скельних біотопів, вільних від осадових відкладень, окремі види цього роду віддають перевагу перехідним зонам. Зрілі самці територіальні й мешкають у невеликих печерах або в міжскельних просторах великих скельних блоків, які використовуються для нересту і захищаються від непрошених гостей. Самці змушені комбінувати свою природну пристрасть до… Читати далі »
Copadichromis ilesi Konings, 1999 Copadichromis virginalis (Iles, 1960)
Усі географічні варіанти (раси) видової групи Copadichromis mloto відносяться до категорії “чиста Утака“, тобто, без малюнка та плям на боках корпусу у самок, неактивних самців та молоді. Цілком ймовірно, що геоваріанти Copadichromis mloto з темнозабарвленими самцями є расами виду Copadichromis virginalis або якогось іншого виду, який ще не отримав наукового опису. Copadichromis mloto (Iles, 1960)… Читати далі »
Видова група Copadichromis mbenji (“Copadichromis-mbenji-group“) відрізняється від інших груп Copadichromis деякими морфологічними особливостями, конструкцією нерестової арени і своєю перевагою певного місцеперебування (біотопу): Copadichromis mbenjii Konings, 1990 Copadichromis chizumuluensis (Stauffer & Konings, 2006) Copadichromis cyanocephalus (Stauffer & Konings, 2006) Copadichromis diplostigma (Stauffer & Konings, 2006) Copadichromis insularis (Stauffer & Konings, 2006) Copadichromis melas (Stauffer & Konings,… Читати далі »