Pseudotropheus crabro

Назва цього цікавого виду цихлід роду Pseudotropheus походить від латинського слова “crabro”, яке в перекладі означає “шершень” (самець оси), і колірний малюнок влучно відбиває сутність. Pseudotropheus crabro через свою дивовижну здатність швидко змінювати свій характерний колірний малюнок із жовтого з коричневими смугами на матово-коричневий, відомий також під комерційною назвою “Pseudotropheus Chameleo” (хамелеон).

Ареал

Представники цього виду цихлід широко поширені по всьому озеру Малаві, за винятком його північно-західної, північної та північно-східної частин, де вони не виявлені. Межі зон невиявлення цього виду знаходяться в північно-західній частині озера на північ від скель Мара (держава Малаві) і в північно-східній частині озера на північ від острова Хонгі (держава Танзанія). Примітно відзначити той факт, що вищезгадані географічні об’єкти знаходяться на протилежних сторонах озера Малаві практично навпроти один одного, створюючи незриму межу області поширення цього виду.

Опис

Розміри: самці 12-13 см, самиці 10 см.

Цей вид має кілька географічних варіантів (рас), а деяких випадках, можливо, і колірних морф (варіететів). Популяції, що населяють північно-західне узбережжя озера, не мають жовтого забарвлення в нижній половині корпусу. Інші ж популяції мають основне жовте забарвлення із широкими коричневими смугами. Треті – замість коричневих смуг мають візерунок, складений з жовто-коричневих плям, і не доходить до основи черева. Геовариант (раса), що у бухті Ліон (держава Малаві) за своїми розмірами перевершує інші відомі геоваріанти.

Pseudotropheus crabro має симбіотичне відношення, як “риба-чистильник”, до великого сома Bargus meridionalis, якого місцеві жителі називають “Kampango”. Саме тому “хамелеонів” можна знайти у великих печерах, у яких протягом дня ховаються ці соми-гіганти.

Pseudotropheus crabro скльовують паразитів Argulus africanus (різновид риб’ячих вошей) з поверхні шкіри сомів. Паразити досить міцно сидять на тілі сомів, проте вони легко зіскребаються зі своїх позицій. Передбачається, що кормова поведінка цих цихлід формувалася в періоди безгодівлі, тому вони не перебувають у безвихідному становищі і не переживають з приводу конкуренції з сильнішими і краще пристосованими видами, оскільки використовують для себе незвичайне кормове джерело, а саме, паразитів на тілі “господаря”. Сильний тиск природного відбору призвів до появи високоспеціалізованого виду. Зараз кормів, як правило, удосталь, тому більшість видів “забувають” свою спеціалізацію (підтвердженням цьому є акваріумне утримання). Крім вищезгаданого харчування “крабро” харчуються також скельними обростаннями та планктоном. Їхня кормова спеціалізація ніколи не надавала можливість для створення великих популяцій, а дозволяла невеликій кількості тварин пережити критичні періоди. Поряд із користю, яку соми “Кампанго” отримують від турботи Pseudotropheus crabro, існує і “кримінальна” сторона цієї події. Під час нерестового періоду сомів Pseudotropheus crabro збагачують своє меню “ікрою а ля Кампанго”, викрадаючи її під час нересту. При дослідженні шлунково-кишкового тракту лише 3-х “крабро” у їхніх шлунках було виявлено понад 1000 ікринок! З цього випливає, що Pseudotropheus crabro і Bargus meridionalis живуть у дуже дивному симбіозі, в якому “крабро” виступає з одного боку в ролі винищувача паразитів, а з іншого боку – у ролі хижака, пожирача ікри. Цілком природньо, що “крабро” під час крадіжки ікринок не робить це явно і в цьому йому допомагає здатність до перевтілення, виражена у зміні забарвлення на непомітну, непривабливу. Тим самим вони приховують свою ідентичність з “дбайливими чистильниками”, рядячись у маску як би іншого виду. “Хамелеони” не прив’язані до якогось певного біотопу, а мешкають у всіх можливих біотопах. Вони можуть знаходитися, як у великих печерах (у тих же, де і соми), так і поблизу великих скельних блоків. Іноді Pseudotropheus crabro можуть довго переслідувати пірнача в чорному підводному одязі, мабуть, приймаючи його за великого сома.