Symphysodon

Автор | 03.03.2012

800px DiskusfischeДискус — є родом Symphysodon (Heckel, 1840) з чотирьох видів цихлид, що походять з басейну Амазонки.

Symphysodon — symphysis, від стар.-грец. σύν «разом», φύσις «природа» і ὀδούς «зуб». Термін відноситься до декількох зубам над місцем, де зросщуються дві половинки щелепи.

Aequifasciatus — aequus, латинське слово, що значить «рівний»; fasciatus, латинське слово, що значить «смугастий». Термін відноситься до вертикальних темних смуг в забарвленні рівносмугових дискусів, у яких на відміну від «хекелів», все смуги однакові яскраво виражені.

Існує декілька варіантів систематики природних підвидів дискусів: з 1904 року в систематиці цихлід з’явився вид Symphysodon discus, що об’єднував відомі на той момент природні варіації як підвиди

  • Symphysodon discus Heckell, 1840 — дискус Хекеля.

В 1960 році Аксельрод опублікував у журналі (Tropical Fish Hobbyist) систематику в якій Symphysodon aequifasciata виділив у самостійний вид:

  • Symphysodon discus Heckell, 1840
    • S. discus discus Heckel, 1840 — дискус Хекеля
  • Symphysodon aequifasciata Pellegrin, 1904 — дискус рівносмуговий
    • S. aequifasciata aequifasciata Pelegrin, 1904 – зелений дискус
    • S. aequifasciata axelrodi Shultz, 1960 – коричневий дискус 
    • S. aequifasciata haraldi Shultz, 1960 – голубий дискус 

Аксельрод указував на незавершенність запропонованої ним систематики. В 1981 році він опублікував у Tropical Fish Hobbyist чергову систематику:

  • Symphysodon discus Heckel, 1840
              Symphysodon discus
    • S. discus discus Heckel 1840 — дискус Хекеля
    • S. discus willischwartzi Burgess, 1981
  • Symphysodon aequifasciata Pellegrin, 1904
    • S. aequifasciata aequifasciata Pellegrin, 1904 — зелений дискус
    • S. aequifasciata haraldi Schultz, 1960 — синій дискус
    • S. aequifasciata axelrodi Schultz, 1960 — коричневий дискус

В 2006 році шведські вчені (Ready et al., 2006. Journal of Fish Biology 69 (Supplement B): 200—211) запропонували систематику з трьох видів

  • Symphysodon discus Heckell, 1840
    • S. discus discus Heckel, 1840 —дискус Хекеля
  • Symphysodon aequifasciata Pellegrin, 1904
    • S. aequifasciata aequifasciata Pelegrin, 1904 — дискус рівносмуговий
  • Symphysodon tanzoo Lyons, 1959
    • S. t. tanzoo Lyons, 1959 — дискус зелений червоноплямистий

Наразі в систематиці дискусів налічується чотири види:

  • Symphysodon aequifasciatus (Pellegrin, 1904)
  • Symphysodon discus (Heckel, 1840)
  • Symphysodon haraldi Schultz 1960
  • Symphysodon tarzoo (Lyons, 1959)

Біотоп

Біотопи басейну Амазонки на протязі року зазнають суттєвих змін:

  • з настанням у грудні сезону дощів, стається розлив Амазонки. Тропічні зливи й талі води з високор’їв підіймають рівень води в руслі ріки. Багато приток в цей час змінюють напрямок течії на зворотнє, поки річка, що розлилася не затопить величезні території. В водойми з кришталево чистою водою паводки приносять каламутну глинисту воду. Оточуючий Амазонку затоплений ліс перетворюється в одне повільно проточне болото;
  • до травня зливові дощі припиняються. В води затопленого лісу перестає надходити річна вода й вони поступово стають прозорими;
  • з липня, протягом декількох місяців рівень води значно знижується. З’являється багато ізольованих водойм і невеликих струмків, в яких вода набуває чистоту й характерний темний колір. Параметри води в таких водоймах можуть досягати граничних значень м’якости, відсутности електропровідности, стерильности. За свідченнями Х. Блехера, дискуси мешкають у «чорній» воді серед заростей прибережних чагарників. Дно водойм застелене шаром гнилого листя. Вода дуже м’яка та доволі кисла. Коріння прибережної рослинности більшу частину року знаходиться під водою й слугують схованками й субстратом для нереста. Зі зменшенням рівня води, риба залишає хованки і уходить на глубину, до центру водойм.

Дискуси не зустрічаються в великих річках і рідко зустрічаються в місцях з інтенсивною течією, заселяючи безліч дрібних приток і струмків. Таким чином утруднене переміщення ізольованих популяцій призводить до формування характерних ознак (перед усім забарвлення) навіть для порівняно невеликих ізольованих груп. Такі локальні популяції можуть нараховувати декілька сотень особин, проявляючи ознаки поведінки зграйних риб.

У природі основу раціону дискусів складають личинки комах і прісноводні креветки.

Разом з дискусами найбільш часто зустрічаються наступні види:

  • цихліди родів Mesonauta, Heros, Crenicichla, Cichla, Geophagus, Satanoperca, Apistogramma, Acarichthys;
  • разні дрібні тетри, сомики, риби-ножі;
  • зустрічаються піран’ї, скати, Leporinus, Myleus, Osteoglossum;
  • основним природнім хижаком для дискусів є електричний вугор.

S. aequifasciata axelrodiДовгий час риб завозили до магазинів з природних водойм Південної Америки. Вперше вдалося розмножити дискусів у 1935 р. у Філадельфії Г. Армбрусту. Проте більшості любителів відомий американський акварист Дені Ді-Коко, який протягом десятиліття, з 1956 по 1966 роки, поставляв у зоомагазини Америки та Європи мальків дискусів.

Висока ціна на дискусів, а також стійкий попит на них заохочували багатьох акваристів шукати шляхи до розгадки проблем, пов’язаних з отриманням потомства. Потроху найдосвідченіші аматори з різних країн проникали в таємницю. У країнах 3аходу численні спеціалізовані фірми, керуючись комерційними цілями почали виводити нові незвичайно яскраві кольорові варіації дискусів. У зв’язку з цим в акваристів з’явились надії, що недалекий той час, коли дискусів буде викреслено з реєстру рідкісних риб, проте й тепер їх вдається розмножувати лише дуже досвідченим любителям.

Тіло дискусів майже кругле, сильно стиснуте з боків. Від лоба до підборіддя його охоплюють плавці. Довжина тіла 15-20 см. Загальний тон забарвлення жовтувато-коричневий. На тілі помітно кілька вертикальних темних смуг. Вздовж тіла проходять блакитні хвилясті лінії.

Наразі популярности дискусів сприяє представлене на ринку різномаїття селекційних форм, таких як:

  • Голубий діамант
  • Білосніжний дискус
  • Червоний дискус
  • Червоний шовк
  • Червоний алмаз
  • Pigeon blood
  • Ghost – привид
  • Golden – золотий
  • Ocean green – океанічна зелень

Дискуси — дуже ніжні і вибагливі риби, вимагають ретельного додержання всіх правил утримання.

Дискуси дуже вимогливі до умов утримання. Бажано їх утримувати зграйкою з риб, які мають різних батьків. Оптимальна кількість екземплярів у зграйці — 6-8. Не біда, якщо риби трохи відрізнятимуться між собою за віком. На жаль, не завжди є можливість дотриматись цієї умови. При температурі 26-30 °С, різноманітному якісному харчуванні, риби стають статевозрілими у півторарічному віці. Бажано щоб у цей період почали формуватись пари плідників. Риб, які не досягли максимальних розмірів, не слід видаляти з акваріума. Як показують спостереження досвідчених аматорів, у стабільній в кількісному відношенні зграї нерест и проходить частіше і результати його кращі. Дискуси добре ростуть і розвиваються в акваріумах з оргскла місткістю понад 100 літрів. Доглядаючи за рибами, двічі на тиждень бажано замінювати одну двадцяту частину загального об’єму води на свіжу відстояну, видаляти органічні рештки, запобігаючи забрудненню грунту.

Дискус з ікроюІкру вони відкладають на листок або на вертикальну поверхню підводних предметів. Личинок переносять з місця на місце. Коли мальки починають живитися, вони чіпляються до боків батьків. Так вони не тільки плавають разом, а й скльовують поживні виділення шкіряних залоз батьків. Вважається, що виділення секрету на шкірі батьків — це реакція організму на подразнення шкіри мікроорганізмами, які у масі розмножуються під час повені.

Доглядаючи за мальками, дискуси по черзі струшують їх з тіла, коли бажають передати партнеру. Крім дискусів, підгодовують мальків виділеннями шкіри ще деякі цихліди Південної Америки — уару, астронотуси.

Alenquer

Alenquer

Alenquer Red
Alenquer Red

Alenquer Super Red
Super Red Alenquer

Curua
Curua

Nanay Green
Nanay Green

tefe green
tefe green

Uatuma (Discus Heckel)
Discus Heckel UATUMA

Blueface Heckel
Blueface Heckel