Julidochromis

Julidochromis є ендемічним родом цихлід озера Танганьїка в Східній Африці.

Назва роду вказує на схожість із Julidini, добре відомими, морськими рибами-губанами. Він включає в себе, щонайменше, 5 видів, кожний з яких має ряд підвидів або рас. Рід є одним з декількох, що складають плем’я Lamprologini й тісно пов’язане з родом Chalinochromis.

Пари в основному моногамні, одначе, більш великі самці мають гарем, а більш великі самки будуть нереститись з декількома самцями на декількох місцях гніздування (поліандрія), причому випадки нересту самки з декількома самцями були зафіксовані як в дикому середовищі так і в акваріумі.

Якщо пара разбивається, самка виганяє самця зі своєї території, іноді вбиваючи його при цьому.

Самки цього роду, як правило, ростуть значно більшими, ніж самці, і самки Julidochromis часто домінують над самцями більшими за себе.

Всі види юлідохромів мешкають на літоралі кам’янистих і скельних біотопів, нерідко зустрічаються над піщаним дном між скелями. Вони завжди живуть у тісному контакті із субстратом на глибинах від одного метра і нижче і тримаються паралельно субстрату. Ніколи не зустрічаються у зонах відкритих вод, тобто у відриві від субстрату.

Характерними для всього роду є: дуже витягнута, невисокотіла будова корпусу з овальним поперечним перерізом, загострені та частково подовжені закінчення спинного, анального та черевних плавців, хвостовий плавець завжди округлий, рот відносно маленький прямого або злегка нижнього розташування з дрібними, конічними одновершинними зубами (деякі зуби все ж таки злегка збільшені). Також характерними ознаками роду Julidochromis є добре виражені губи та велика кількість жорстких променів у спинному та анальному плавцях. У юлідохромів відсутні виражені вторинні статеві ознаки, навіть за розмірами це іноді важко зробити: у більших юлідохромісів (Juludochromis regani і Julidochromis marlieri) самці, як правило, більші за самок (не рідко буває і навпаки), а у дрібніших видів Julidochromis ornatus, Julidochromis dickfeldi та Julidochromis transcriptus) самці і самки або однакового розміру або самки більші за самців (також трапляється і навпаки). Первинні статеві ознаки (геніталії) яскраво виражені та помітні. Всі види юлідохромів – субстратокладні та моногамні. Нерестова поведінка представників роду Julidochromis один від одного, практично, не відрізняється – всі вони відкладають ікру або в невеликих печерах або в ущелинах та тріщинах скель. Самки прикріплюють клейкі ікринки на бічних поверхнях печер або їх склепіннях. Інкубаційний період може тривати від 14 днів (у J. ornatus і J. transcriptus) до 28-30 днів (у J. dickfeldi, J. marlieri та J. regani).

Вишукують здобич на поверхнях скель і в скельних обростаннях, у тріщинах та ущелинах, маленьких печерках та у поглибленнях скель, а також на піщаному ґрунті. Крім мікротварин, що вживаються в їжу, вишукуються в скельних обростаннях, можуть споживати також невелику кількість водоростей. При дослідженні шлунків юлідохромів у них знаходять певну кількість піску, необхідного, мабуть, для нормального травлення їжі. Мають два ряди зубів: передній ряд складається з дрібних, конічних, вигнутих вперед зубів, а задній ряд – з дрібних, конічних, одновершинних зубів.

Julidochromis в акваріумі

“Юліки” популярні декоративні рибки й ідеально підходять для акваріума, так як більшість з них мають невеликий зріст (карликові цихліди), за ними легко доглядати й їх легко розмножувати..

Як і всі цихліди озера Танганьїка, Julidochromis краще за все утримувати в лужній воді, з рН 9,0 та жорсткістю 12-14 kH, й у акваріумах не менше 60 – 80 літрів.

Кожний вид повинен утримуватись в окремому акваріумі, так як види в рамках цього роду, як правило, легко схрещуються.

Акваріум повинен бути прикрашений камінням у вигляді печер та проходів у якості житла.

Julidochromis може бути лякливим у акваріумі й використання інших риб може допомогти виправити цю ситуацію.

Не дивлячись на це, вони, як правило, територіальні й, подібно багатьом цихлідам Великих Озер, агресивні. З цієї причини краще не залишати цей вид з мирними тропічними рибами, та й з іншими цихлідами.

Потомство може бути збережене з батьками й повинно вигодовуватись з використанням білково-багатих кормів, таких, як креветки.

Цікаво дивитись, як батьки іноді вигулюють мальків по акваріуму.

Як було відмічено вище, види Julidochromis є моногамними, але пара може розпастись і війна може призвести до смерті одного з пари, зазвичай самця.

Якщо пара розпадається в акваріумі, зазвичай краще перенести самця в інший акваріум.

Види

Рід Julidochromis (Boulenger, 1898)

Цей перелік не є вичерпним.

Рід Julidochromis погано вивчений, тому можуть існувати, поки ще, безіменні види.

  • Julidochromis sp. korosha

Переглянуті назви

  • J. affinis – син. J. regani Poll 1942
  • J. boulengeri – див. Lepidiolamprologus boulengeri (Steindachner 1909)
  • J. elongatus – син. Lamprologus callipterus Boulenger 1906
  • J. macrolepis – див. Telmatochromis macrolepis (Borodin 1931)
  • J. ocellatus – див. Lamprologus ocellatus (Steindachner 1909)
  • J. ocellatus – син. Neolamprologus kungweensis (Poll 1956)

Джерела