Tropheus moorii

Tropheus moorii Boulenger, 1898 — трофеус Мура, вид названо на честь Дж. Мура, який організував 1-шу (1895-1896 роки) і 2-гу (1899-1900 роки) експедиції в південну частину озера та виявив велику кількість цихлід, яких надалі науково описав Боуленжер.

Біотоп

Надають перевагу верхнім ділянкам скельних біотопів, вільним від осадових відкладень, на глибинах від 1 до 5 метрів, але інколи можуть опускатися і набагато нижче. Найбільшу перевагу віддають кам’янистим зонам скельного узбережжя, що складаються з величезних квадратурних або заокруглених блоків-монолітів.

Вид – зграйний, симпатричний. Кількість жорстких променів в анальному плавці – 5 (дуже рідко 4 або 6), у дорсальному (спинному) плавці – завжди не менш як 20. Виразний сексуальний дихроматизм (двоколірність статей) відсутній. На анальному плавці є недостатньо розвинені плями-релізери.

Живляться різними водоростями, що ростуть на поверхнях скель і в скельних обростаннях, у яких також знаходять організми тваринного походження. Уникають харчуватися продуктами, які містяться в неорганічному осаді.

Мають двовершинні зовнішні зуби конічної форми, які тісно стоять разом і утворюють щільно зімкнуті щелепи, що дає змогу “обрізати” або “стригти” водоростеві грядки. Рідше “відкушують” водорості від субстрату, частіше – “відривають”, захопивши “об’єкт” щелепами і рухаючи головою в бік і назад.

Утримання

Щоб уникнути гібридизації, не бажано спільне утримання видів з видового комплексу Tropheus moorii. Можливе утримання в одному акваріумі з представниками родів Tropheus duboisi і Tropheus annectens, а також з іншими озерними цихлідами, навіть територіальними, але схожими за кормовим спектром і габаритами.

Для мінімізації внутрішньовидової агресивності краще утримувати дорослих особин одного виду у складі зграї (10-20 і більше особин), в якій кількість самок має перевищувати кількість самців у 3-5 разів, і в акваріумі досить великого об’єму без декоративних елементів (каміння, гротів, штучних рослин і т.п.). Тільки за таких умов можна уникнути “територіальних розборок” з летальним результатом або пригніченого стану окремих особин, який нерідко приймають за шлунково-кишкове захворювання, хоча насправді – це результат безуспішної боротьби за існування.

Для успішного утримання і розведення трофеусів необхідно розв’язати головне завдання – правильне годування цих цих риб в умовах замкнутої прісноводної системи, а воно полягає в такому: основний корм – морожений циклоп (! ), допоміжний (підгодівля) – пластівці (50% “Tetra-Rubin” + 50% “Tetra-Phyl” або “Sera-Flora”), пластівці, які містять спіруліну, та гранули (останні, попередньо замочені у воді), листя салату, шпинату, молодої кропиви і кульбаби, як у свіжому, так і в сухому і мороженому вигляді. Допоміжні корми повинні застосовуватися в розумних кількостях, що виключають перегодовування, і повинні обов’язково чергуватися з основним кормом, що полегшує травний процес.

Режим годування – малими дозами, 3-4 рази на день. З метою запобігання шлунковим захворюванням необхідно не рідше ніж 1 раз на 1-2 місяці проводити профілактичну годівлю з використанням лікувальних препаратів або внесення лікувальних препаратів в акваріумну воду в профілактичних дозах.

Джерела