Типові екземпляри для наукового опису цього виду цихлід з роду Telmatochromis виловлювали в Замбії у водах затоки Мбіті поблизу населеного пункту Мпулунгу (Мупулунгу). Нині відомо кілька географічних варіантів (рас) цього виду.
Ареал
Представники цього виду цихлід зустрічаються, в основному, в південній половині озера Танганьїка, але відомий один геоваріант (раса), виловлений на півночі озера у водах біля населеного пункту Буюмбура (держава Бурунді).
Ґеоварієти
- Telmatochromis vittatus (Bujumbura)
- Telmatochromis vittatus (Chituta)
- Telmatochromis vittatus (Kalambo)
- Telmatochromis vittatus (Kambwimba)
- Telmatochromis vittatus (Congo)
- Telmatochromis vittatus (Molwe)
- Telmatochromis vittatus (Namansi)
Віддають перевагу мешканню в змішаних біотопах на глибинах від 0,5 метра і глибше. Ці біотопи є величезними піщаними донними поверхнями, на яких розташовуються скельні та кам’янисто-галькові острівці, що слугують надійним притулком для цих струнких цихлід. Не рідко Telmatochromis vittatus спостерігаються в місцях, в яких камені складаються зі склеєних між собою піщаних грудок, аналогічних пісковику. У природі зустрічаються частіше парами, рідше – поодиноко або в складі невеликих груп (4-6 особин).
Опис
Розмір самців: 8-9 см, самиць – 7-8 см.
Віттати більш високотілі порівняно з бріхарді та біфренатами, у них більша і не настільки загострена голова. Основними відмінними ознаками виду Telmatochromis vittatus є: витягнутий корпус із циліндричним поперечним перерізом, тупоноса, коротка голова з дуже маленьким, пряморозташованим ротом, хвостовий плавець відносно великий, округлий, частково вирізаний, забарвлення корпусу та плавців – світло-бежеве, більш темне до спини. Уздовж корпусу проходять дві поздовжні, вузькі лінії темно-коричневого або чорно-коричневого кольору: верхня лінія починається в лобовій частині голови, проходить уздовж базису спинного плавця і закінчується із закінченням останнього, нижня, серединна лінія бере свій початок від верхньої губи рота, проходить уздовж осьової лінії та закінчується, зазвичай, темною плямою в основі хвостового стебла. Серединна смуга перетинається впродовж усієї довжини темними, короткими штрихами, що утворюють в основі хвостового стебла хрестоподібний або ромбоподібний малюнок.
Утримання
Як усі види тельматохроми, цей вид демонструє сильну внутрішньовидову агресію. Вид Telmatochromis vittatus дуже схожий на види T. brichardi і T. bifrenatus, тому ніколи не мешкає з ними симпатрично (симпатрично мешкає тільки з видом T. temporalis або з видом T. temporalis “shell”), але має і відмінності від них, що виражаються в різному малюнку поздовжніх ліній, а також у формі корпуса і голови.
За рахунок свого дуже вузького рота і стрункого корпусу проникають у наймініатюрніші та найглибші скельні заглиблення і витягують з них необхідні мікроорганізми. Пучок нитчастих водоростей обхоплюють ротом, водночас згинаючи корпус у формі літери “S”, потім раптово розпрямляють корпус, одночасно роблячи ривок уперед, і відривають пучок водоростей від субстрату. Така ж технологія харчування властива молоді цих цихлід, що харчується живою артемією в акваріумі. Під час поїдання ікри з кладки великих лепідіолампрологів повною мірою використовують схожість свого забарвлення із забарвленням молоді лепідіолампрологів і залишаються безкарними.
Розмноження
Нерестяться або в крихітних печерках, або в заглибленнях скельного субстрату, але нерідко як місце кладки вибирається окремо лежачий камінь. Як захисний притулок іноді використовують порожні черепашки молюсків. Вид – моногамний, субстратокладучий. Самка відкладає порцію ікри і самець негайно ж її запліднює, відкладання порцій ікринок самкою повторюється багаторазово. Середня продуктивність віттатів становить 50 ікринок. Опікою ікринок займається самка, а самець бере на себе функцію захисника нерестового угіддя. Інкубаційний період триває, як правило, 8-9 днів, після яких молодь починає вільно плавати, тримаючись у тісному контакті з кам’янистим субстратом.