Відомо декілька географічних варіантів умовної видової групи Pseudotropheus sp. “acei”:
- кілька геоваріантів з блакитним тілом та жовтими плавниками,
- мінімум два геоваріанти з бежевим тілом та жовтими плавниками,
- Pseudotropheus sp. acei (Ngara) – геоваріант із синьо-чорним тілом та білим хвостом та
- геоваріант із синьо-чорним тілом та жовтим хвостом.
Ареал
Представники цієї видової групи цихлід зустрічаються в основному вздовж західного узбережжя озера Малаві від населеного пункту Ітунгі (держава Танзанія) на півночі до затоки Зенга (держава Малаві) практично на півдні озера. На сьогоднішній день виявлено лише один геоваріант на протилежному боці озера – біля рифу Лувала (держава Малаві).
Мешкають у піщаних біотопах на відкритому піщаному дні на глибинах до 12 метрів (дорослі особини можуть мешкати і глибше). Улюбленим місцем проживання вважаються затоплені дерева і нагромадження гілок. Затоплені дерева є продуктом життєдіяльності людини або результатом стихійних лих: повеней, ураганів, зливових дощів і т.п. Цікавим є той факт, що у місці затоплення дерев або окремого дерева можуть утворюватися величезні зграї Pseudotropheus sp. “acei” – від кількох сотень до кількох тисяч особин. Особливо численні зграї утворюють білохвості аки Pseudotropheus sp. “acei” (Ngara). Як правило, ці величезні зграї складаються з молодих особин: незрілих самців та самок. У дикій природі аки відкладають ікру цілий рік і не показують територіальної поведінки, причому і самці і самки забарвлені практично однаково. Нерестяться на відкритому піску без копання будь-яких заглиблень або на піску під гілками затоплених дерев (рідше – біля скель), чого не скажеш про акваріумне утримання, при якому акі показують нехай і слабку, але територіальність і виривають невеликі улоговини між каменями. Самки, що інкубують ікру, формуються в окремі зграї, а випущена з рота молодь знаходить притулок між гілками дерев. Бежеві геоваріанти аки часто плутають з іншим видом Gephyrochromis moorii, який за забарвленням нагадує аки, але за формою та будовою зубів має суттєві відмінності: у Gephyrochromis moorii зуби численніші та кеглеподібні, а у Pseudotropheus sp. “acei” вони двовершинні, тіснорозташовані в рядах.