Незважаючи на назву (з англ. kingsize – «великий розмір»), ця група включає дрібних «зеброподібних» представників групи мбуна перехідних біотопів, які крім водоростевих обростань дуже часто харчуються планктоном.
У 2002 році Tawil описав вид Cynotilapia pulpican з острова Likoma, відомий раніше як Pseudotropheus sp. ‘kingsizei’. Він вважав, що рід Cynotilapia може містити, крім «афроподібних», ще й «зеброподібних» цихлід групи мбуна. З ним можна погодитися в тому, що будова зубів не повинна бути єдиним критерієм щодо родової приналежності. На думку Конінгса, основною характеристикою визначення роду є харчові уподобання та техніка харчування. При визначенні спорідненості ці критерії є більш важливими, ніж забарвлення і будова зубів. Додатковою підказкою також може бути схожість у нерестовій поведінці. Враховуючи вищесказане, Cynotilapia pulpican слід вважати членом роду Maylandia. Не зважаючи на те, що цей вид часто живиться планктоном у товщі води, в останній час при обгризанні скель демонструє техніку Maylandia
Maylandia pulpican мешкає вздовж східного узбережжя острова Likoma, між Maingano та островом Mbuzi, а також між Londo та Ntumba у Мозамбіку. Останні раніше називалися Pseudotropheus sp. ‘kingsizei londo’ , але тепер вони розцінюються як геоварієтет M. pulpican. Максимальний розмір дорослих самців складає всього 7,5 см. Самки мають світло-коричневе забарвлення з жовтими плавцями.
Самці М. pulpican затято захищають свої нерестові ділянки навколо нірок під скелями. Причому водоростеві обростання на самій скелі, під якою розташовується нора, самець не общипує. Це робиться для зручності спокуси зрілих самок. Самець дозволяє самці погодуватись з «багатого столу» на своїй скелі, але не довго. Якщо самка не виявляє інтересу до чогось більшого, самець негайно виганяє її.
Ще один цікавий факт: виявляється, стара назва M. pulpican – ‘Kingsize’ – це прізвисько маленького, але енергійного нирця, який працював на одного з експортерів малавійських цихлід у минулому.
У острівця Masimbwe, на південь від острова Likoma, у перехідному біотопі мешкає дуже близький до М. pulpican різновид – Maylandia sp. ‘kingsizei masimbwe’. Самці у них більші, самки забарвлені в темний коричнево-синій колір. На відміну від М. pulpican, у плані харчування, більша перевага надається водоростевим обростанням, ніж планктону.
Такі різновиди також знайдені вздовж танзанійського узбережжя. Між Lupingu та Cape Kaiser мешкає невелика популяція Maylandia sp. ‘kingsizei lupingu’. На південь можна зустріти дуже схожий дрібний різновид, але що належить до іншого роду, Cynotilapia sp. ‘lion’. Самці M. sp. ‘kingsizei lupingu’ у Cape Kaiser зовні не відрізняються від самців C. sp. ‘lion’ , що мешкають на південь. Відмінності полягають лише у будові зубів та техніці «обгризання» скель!
У популяціях M. sp. ‘kingsizei lupingu’ у самців спостерігається поліморфізм. Деякі забарвлені у світло-блакитний колір, інші повністю помаранчеві, а треті мають змішане, проміжне забарвлення. Помаранчеві самці відловлюються та експортуються під комерційною назвою “Pseudotropheus Solid Orange”. Усі популяції M. sp. ‘kingsizei lupingu’ дуже щільні. Самки та неактивні самці збираються до «школ» і харчуються планктоном у середніх шарах води.
Своєю невеликою та кремезною формою тіла, а також забарвленням та звичками Maylandia sp. ‘dumpy’ сильно нагадує Cynotilapia sp. ‘lion’ . У 1983 Ріббінк виявив цього маленького представника групи мбуна біля островів Maleri і Nakantenga на глибинах від 13 до 28 метрів, де піщане дно вкрите товстим шаром брудного осаду. Самці займаються охороною своїх печер, виритих під нечисленними скелями. У місцях, де мешкає M. sp. ‘dumpy’ , інших представників мбуни зустрічається мало і тому конкуренція за нерестові та кормові території тут не висока. У біотопах, де скелі повністю покриті осадовими відкладеннями, M. sp. ‘dumpy’ харчуються лише планктоном, при цьому від дна високо не піднімаються.
У північній частині озера, біля Lupingu та Manda, зустрічається аналог M. sp. ‘dumpy’ під назвою Maylandia sp. ‘dumpy tanzania’. У 1994 році А. Шпрайнат виявив цей же різновид біля острова Puulu і дав їй назву Pseudotropheus “Zebra Dwarf Tanzania”.
На північно-західному узбережжі мешкає ще кілька представників групи ‘kingsizei’. Один із них, Maylandia sp. ‘zebra ruarwe’, поширений від Mphanga Rocks до Ruarwe. Самці забарвлені повністю у блакитний колір, самки у сіро-коричневий. Схожий, але більший вид, Maylandia sp. ‘zebra mbowe’, мешкає на південь. Самці мають жовто-блакитне забарвлення. Третій представник групи ‘kingsizei’, який мешкає на північно-західному узбережжі, дуже популярна останнім часом Maylandia sp. ‘zebra long pelvic’, яка мешкає в перехідних біотопах Ngara, Mdoka, та Chesese. У самців популяції Ngara спинний плавець забарвлений у яскраво-жовтогарячий колір, тоді як у інших у світло-блакитний.
Глибина рифу Gallireya у затоці Youngs трохи більше 12 метрів. Підводний біотоп виглядає досить незвично: скелі та каміння химерно розкидані піщаним днем. Схоже, вони мають вулканічне походження і є шматками різко застиглої лави. Багато представників мбуни, що мешкають на рифі, є місцевими ендеміками. Тут мешкає дуже приваблива Maylandia sp. ‘red top gallireya’ (попередня назва – M. sp. ‘zebra long pelvic hara’ ). Експортується ця зебра під комерційною назвою “Gallileo Red Top”. Ще раніше її вважали членом роду Cynotilapia, але за будовою зубів вона є типовим представником Metriaclima, а точніше геоваріантом M. sp. ‘Zebra long pelvic’.