Представники цього виду цихлід зустрічаються в багатьох місцях озера Малаві.
Віддають перевагу існуванню в піщаних мілководних областях, але непоодинокими є випадки, коли цих великих цихлід виловлювали з глибин понад 50 метрів, що свідчить про досить широкий діапазон глибин проживання. Незрілі самці і самки ведуть, як правило, відокремлений спосіб життя. Самці, які готуються до нересту, спостерігалися за будівництвом нерестових споруд у липні та серпні. Нерестовище являє собою грандіозну споруду у вигляді піщаного пагорба кратерного типу, діаметр якого досягає 1,5 метрів. Такі нерестовища розташовуються на глибинах від 3 до 10 метрів і досить суворо самцями захищаються. Навколо активного самця і побудованого ним нерестовища можуть збиратися відразу кілька, готових до нересту, самок. Молодь має жовте забарвлення голови, яке в міру дорослішання блякне. Готові до нересту самці забарвлені в темний, філетово-блакитний колір.
Довга голова із загостреним ротом дають змогу цим цим цихлідам зариватися глибоко в піщані шари для витягування їстівних об’єктів. Ці об’єкти дістаються разом із піском, який відсіюється через зябра. Перевертаючи велику кількість піску, праеорбіталіси привертають увагу інших більш дрібних цихлід, які користуються плодами праці цих “гігантів” і сьорбують їстівні організми з поверхні перевернутого ґрунту. Такі види цихлід, як Cyrtocara moorii і Protomelas annectens, спеціалізувалися саме на такому способі добування прожитку, всюди супроводжуючи своїх “щедрих господарів”.
Синоніми
- Haplochromis praeorbitalis
- Lethrinops fasciatus
- Lethrinops macrorhynchus
- Lethrinops praeorbitalis
- Tilapia lethrinus