Pseudotropheus brevis

Вид був описаний як Melanochromis brevis Trewavas 1935, у 2012 Konings & Stauffer віднесли його до роду Pseudotropheus.

В даний час відомо кілька географічних варіантів (рас) виду Pseudotropheus brevis:

  • Pseudotropheus brevis (Chinyamwezi Island)
  • Pseudotropheus brevis (Chinyankwazi Island) мешкає популяція бревісів з оранжево-жовтими грудьми, підборіддям і горлом, в інших островів – популяція з блакитним забарвленням корпусу та двома білими горизонтальними смугами.

Мешкають у верхніх 3-х метрах скельних біотопів вільних від осадових відкладень, віддаючи особливу перевагу зонам з потоками турбулентними води, викликаними прибійними хвилями. Найбільшу активність у плані харчування виявляють під час негоди, коли хвилі змивають з прибережного каміння і зривають з насиджених місць масу їстівних об’єктів. Цей скельний біотоп рясніє печерами і ущелинами між скелями, які служать бревісам надійними сховищами, які вони залишають лише у разі посягань з боку інших одновидових самців, з метою їхнього вигнання зі своїх територій. У цих печерах та ущелинах і відбувається нерест. Самки, як правило, тримаються на відкритій воді в 50 сантиметрах над субстратом або у складі невеликих груп або поодиноко. Самці закликають зрілих самок до місця нересту, де і відбувається. У природі нерідко спостерігаються поруч із нерестовими угіддями самців невеликі групи підлітків, що з самців і самок, що може говорити про осідлого способу життя бревісів, т.к. швидше за все, ці невеликі групи, можливо, народилися в цих місцях і навіть, можливо, складаються з особин одного і того ж посліду.

Харчуються будь-яким їстівним матеріалом, який трапляється в турбулентних потоках води, утворених прибійною хвилею або негожею. При розкритті шлунково-кишкового тракту цих цихлід у ньому виявляли різні фрагменти: мурах, мух, водоростей, планктону. Це говорить як про всеїдність, так і про можливість пристосуватися до будь-якого виду корму. Укрупнені глоткові зуби цих цихлід припускають харчування безхребетними, проте при дослідженнях шлунків виявлялося, що водоростева складова перевищувала тварину.

Розмір самців: 13-15 см, самиць – 10-11 см.