Mikrogeophagus ramirezi

Мікрогеофагус Раміреза (Mikrogeophagus ramirezi) — невелика субтропічна прісноводна риба роду мікрогеофагус родини цихлових. Вперше описана у 1948 році. Ендемік басейну річки Оріноко(Південна Америка).

Вид назвали на честь Мануеля Раміреза (Manuel Ramirez), колекціонера та імпортера акваріумних риб.

Популярна акваріумна рибка, завдяки своєму мирному характеру порівняно з багатьма іншими цихлідами. Серед акваріумістів відома також як «цихліда-метелик Раміреза».

Зустрічається на території Венесуели та Колумбії в р. Оріноко та її притоках, здебільшого на території особливого типу саванни, яка носить назву “льянос”.

Водойми повністю відкриті гарячим сонячним променям. Вода може бути як прозорою, так і темного (чайного) кольору через велику кількість танінів. Крім сильної прогрітості, води природного біотопу Mikrogeophagus ramirezi відрізняються надзвичайно низьким рівнем загальної твердості, електропровідності та слабокислою активною реакцією.

Течія повільна. Дно вкрите густими заростями водної флори з рідкими вільними від рослинності ділянками дна, вкритими дрібним чистим піском. Риби тримаються в місцях з густою рослинністю.

Клімат “льянос” відзначається сезонним характером розподілу опадів. Вологий сезон — літо північної півкулі (із квітня по жовтень), сухий сезон — зима північної півкулі (із листопада по березень), із північно-східним пасатом приходить сухе тропічне повітря. У вологий період відбувається сильне підняття води в річках, вони виходять із берегів і заливають низовини, температура води перевищує 30-градусну позначку, а вночі не опускається нижче 24-26°С. З настанням сухого сезону більша частина водойм міліє, температура води – в межах 22-24°С.

Опис

Тіло риби сплюснуте з боків, забарвлення жовте, у відбитому світлі лусочки виблискують фіолетовим, блакитним чи рожевим. По спині проходять темні (можуть бути і цілком чорні) плями, які переходять у неповні поперечні смуги. Під час нересту забарвлення риб стає синьо-фіолетовим. Черевні плавці і черевце, передня частина голови — яскраво-червоні. Через око проходить вертикальна вузька темна смуга. Спинний плавець високий, перші промені плавця у самців видовжені та забарвлені чорним. Хвостовий і спинний плавники усіяні жовто-зеленими крапками.

Довжина тіла до 7 см, зазвичай 4-5 см.

Самці більші за самок, відрізняються більш крутою лінією передньої частини голови. У самців перші промені спинного плавника видовжені, забарвлені у чорний колір. У самки черевце ніжно-малинового кольору (особливо це помітно в період нересту).

Існує золота форма, самки якої забарвлені в лимонний, а самці – в оранжево-жовтий колір із блакитними блискітками. При схрещуванні таких риб між собою все їх потомство виходить золотим, при “змішаному шлюбі” зазвичай близько 60% риб успадковує природне забарвлення, що вказує на рецесивність ознаки. Золота форма трохи ніжніша за звичайну.

Акваріумні риби яскравіші за диких риб. Існує декілька варіантів забарвлення, а також вуалева форма.

Утримання

Мікрогеофагус Раміреза — мирна та спокійна рибка.

Однією з особливостей виду є потреба до підвищених температур утримання. Завдяки цій особливості M. ramirezi зазвичай рекомендують як можливі сусіди теплолюбних дискусів. Утримання за високих температур зумовлює невелику тривалість життя — зазвичай 2 роки. При помірних температурах риби можуть досягати віку 4 роки, але зростає ризик захворювань.

Найбільш комфортно M. ramirezi почуваються в проточному акваріумі. Без протоки слід замінювати 25-30% води щотижня, а краще – через день по 10%. Деякі автори відзначають таку особливість M. ramirezi, як нелюбов до кислої води (рН менше 6,0). Хоча в їхньому природному біотопі вода кисла, домашні “метелики” у воді з нейтральною активною реакцією рухливіше, рідше хворіють.

Для однієї пари достатньо 15-20 л води, для двох пар – 40 л, для п’яти-шести – від 50 л, а для зграйки з 8-10 рибок – 70 л. Перевагу при цьому слід віддавати акваріумам з великою площею дна. Як ґрунт бажано використовувати пісок або дрібний гравій, оскільки рибки люблять в ньому ритися. Потрібні густі зарості рослин та укриття – корчі, квіткові горщики, гроти, обрізки пластикових труб, а також місця для плавання. Також на дно акваріуму можна поставити опале листя дерев для більшої схожості з природним середовищем. Освітлення рекомендується яскраве, верхнє. У той же час добре зробити затінені ділянки, в яких риби ховатимуться. Для створення тіні на поверхні можна розмістити плаваючі рослини. Рибки не люблять сильної течії.

Параметри води:

  • Температура — оптимально 25-28 °C, спокійно витримує коливання від 22 до 30 °C;
  • Твердість — 10-12 ° (від 2 до 14) dH, принципового значення не має;
  • Кислотність — pH 6,8 (4,0-7,5), принципового значення не має (в природному середовищі міняється в залежності від сезону);
  • рибка чутлива до вмісту органічних решток у воді, тому необхідно хороша фільтрація та аерація води.

Дорослих риб та молодь старше місяця годують ракоподібними (до 40%), мотилем та коретрою (40-50%) з додаванням трубочника та “реп’яхового хробака” (личинки реп’яхової молі).

Розмноження

Статева зрілість настає у віці 4-5-ти місяців при довжині близько 3 см. Нерестяться двічі на рік, шість – вісім разів за репродуктивний період.

Рибки в природі утворюють стабільну пару. Стимулює нерест підвищення температури води та часта її підміна. Важливою передумовою нересту є вдалий підбір пар.

Мікрогеофагус Раміреза, самець на кладці

У нерестовику необхідно розмістити пласкі камені та рослини з широким листям. Ікру відкладають на широке листя рослин або гладку поверхню каменю.

Пара проводить багато часу очищаючи вибране місце перед тим як відкласти ікру. В цей період рибки чутливі до стресів і можуть поїдати ікру.

Вода в нерестовику має бути кисліше (на 0,1-0,3 одиниць) і тепліше (на 1-2°С), ніж у загальному акваріумі, абсолютно прозора. Проте дуже високі температури теж рекомендуються, так як при цьому вийде занадто високий відсоток самців у посліді. Шар води може бути невеликим – 8-10 см (у природі риби нерестяться на мілководді).

Оптимальна температура води 26-28 °C, твердість 7-10°, рН близько 6,5.

Для стимуляції плідників протягом кількох днів щодня невеликими порціями доливають свіжу м’яку воду, але зазвичай цього не потрібно. Ікру відкладають або на відкриті поверхні (частіше), або на внутрішні стінки печерки, горщика для квітів або іншого укриття. Якщо терміновості в отриманні нащадків немає, краще пропустити перший нерест, щоб підготуватися до другого. Це дасть можливість поспостерігати за поведінкою конкретної пари плідників, вивчити особливості їхньої поведінки, визначити пріоритети у субстраті.

Продуктивність самки – 80-120 (макс. 150-400) ікринок.

Батьки охороняють ікру, обмахують її плавниками. Інкубаційний період становить при 25-26 ° С – 72-80 годин, при 27-30 ° С – 45-50 годин. Через 3-5 днів починають самостійно харчуватися.  Самець продовжує доглядати за мальками –  «чистить» їх, хапаючи в рот та потім випльовуючи. Інколи може вирити велику ямку в ґрунті та тримати там весь виводок.

Якщо нерест стався у загальному акваріумі, або плідники виявляють схильність до поїдання ікри, її необхідно відбирати та інкубувати за нормальної температури близько 36°С. При цьому розвиток ембріона відбувається настільки швидко (близько доби), що ікра не встигає вкритися грибком.

Стартовим кормом служить живий “пил”, наупліусом рачків, циклопів. Мальки чутливі до зміни параметрів води, тому необхідно забезпечити їх стабільність та чистоту води. Через три тижні дорослі риби перестають доглядати за мальками і їх потрібно відсадити.

Варіації

Джерела

  • Myers G.S., Harry R.R. (1948) The Ramirezi dwarf cichlid identified. Aquarium, Philad. 77.
  • Шереметьєв І.І. Акваріумні риби. — К. : Рад. шк, 1989. — С. 187-188.
  • Leibel W.S. (1993) A fishkeepers guide to South American Cichlids. Tetra Press. Belgium. 55-56.