Єдиний представник роду Hemitilapia (Boulenger, 1902).
Представники цього виду цихлід зустрічаються в багатьох регіонах озера.
Ареал
Мешкають у мілководних, захищених бухтах обов’язково поблизу заростей вищих рослин (Vallisneria, Potamogeton). Оскільки ці цихліди харчуються водоростями і безхребетними, зішкрібаючи їх з рослин, і відбувається ця операція на мілководді, то їхній блискучий у променях сонця корпус стає легкою здобиччю для птахів. Частіше від птахів страждає молодь цього виду, а спритні та рухливі дорослі особини швидко ховаються на глибині. Нерест цих “чистильників рослин” відбувається в нерестовій улоговині, вільній від заростей рослин.
Хапають листок або стовбур рослини поблизу основи і, трохи повертаючи корпус в один бік і рухаючись назад, пропускають листок через свій рот і зішкрібають водорості. Після 3-4-х заходів листок рослини стає абсолютно чистим. Якщо листок рослини вкритий товстим шаром обростань, то ця операція проробляється дуже повільно і ретельно – від основи до вершини. Зуби зовнішньої щелепи розташовані глибоко в роті, насамперед з боків. Ці цихліди не відразу заковтують водорості, а в процесі очищення листа збирають їх у роті між зубами і губами і після очищення заковтують.
Опис
Розмір самців: 20-23 см, самиць – 15-18 см.
Утримання
Для утримання цих, досить великих за розміром цихлід, необхідні акваріуми середньої та великої місткості. Оксірінхуси відносно миролюбні цихліди, яких можна утримувати з представниками практично будь-яких малавійських родів. Міжвидової агресивності не спостерігалося, але можливе невинне, внутрішньовидове з’ясування стосунків, особливо в період підготовки до нересту і в боротьбі за нерестові угіддя (місця). Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне співвідношення – 3 самці + 5-7 самок.