Вид отримав свою назву на честь дослідника Вердуїна.
Донедавна були відомі два географічні варіанти цього виду – C. verduyni “blue face” і C. verduyni “dwarf”. У 2006 році обидва геоваріанти отримали наукову прописку і змінили статус геоваріанта на самостійний видовий статус. Тепер вони носять наукові назви – Copadichromis cyanocephalus і Copadichromis parvus відповідно. Проте нині відомо кілька геоваріантів (рас) Copadichromis verduyni. Copadichromis verduyni належить до категорії ‘плямиста Утака’, тобто самки, неактивні самці та молодь мають темні плями на боках корпусу.
- Copadichromis verduyni Konings, 1990
- Copadichromis verduyni (Chiofu)
- Copadichromis verduyni (Narungu)
- Copadichromis verduyni (Ntekete)
- Copadichromis verduyni “albino”
- Copadichromis verduyni “blue face” = Copadichromis cyanocephalus
- Copadichromis verduyni “dwarf” = Copadichromis parvus
Опис
Населяють перехідні зони на глибинах близько 7 метрів, але досить часто трапляються і у відкритих водах на глибинах від 10 до 30 метрів. Не рідко в пошуках їжі цихліди цього виду спостерігаються і біля донного субстрату. Самці захищають невеликі угіддя між скель або на скелях, причому не будують нерестових, піщаних заглиблень, тому часто спостерігається захист кормового угіддя, а не нерестового. Відсутнє й маркування місця нересту за допомогою піску, якщо нерест відбувається на скелях. Особливо активно нересові або кормові угіддя обороняються від одновидових самців. З’ясування стосунків між двома самцями відбувається за тим самим сценарієм, що й у танганьїкських цихлід роду Ophthalmotilapia, коли вони хочуть справити враження один на одного, розчепіривши всі плавці та зайнявши позицію “ніс до носа”, нагадуючи “бійцівських півнів”. І займають ці цихліди подібні екологічні ніші, але тільки в різних озерах. Самки з ікрою в роті, що віднерестилися, групуються в невеликі зграї або живуть усамітнено, ховаючись між скелями. Нерестовий період – безперервний, протягом усього року.
Розмір самців: 12-13 см, самиць – 10-11 см.