Представники цього виду цихлід утворюють своєрідну видову групу Copadichromis sp. “kawanga”, що складається з досить великої кількості географічних варіантів (рас), причому деякі популяції показують мінімальну варіабельність, у той час, як інші популяції дуже варіабельні за забарвленням.
- Copadichromis sp. (Kawanga)
- Copadichromis sp. ‘kawanga’ (Kirondo)
- Copadichromis sp. ‘kawanga’ (Lundo)
- Copadichromis sp. ‘kawanga’ (Nkhata Bay)
- Copadichromis sp. ‘kawanga no spot’ – у самиць відсутні корпусні плями
- Copadichromis sp. ‘kawanga no spot (Undu)
- Copadichromis sp. (Maisoni)
Ареал
Представники цього виду цихлід зустрічаються в північно-західній частині озера Малаві (держава Малаві) у водах між населеними пунктами Нката Бей і Мдока, а також у північно-східній частині озера (держава Танзанія) у водах між населеними пунктами Мбамба Бей і Кірондо.
Надають перевагу перебуванню в перехідних зонах на кордоні між скелями і піщаною зоною. Самці, як правило, тримаються впритул до піщаного дна, в той час, як самки збираються у великі зграї і можуть перебувати, як над піщаним, так і над скельним субстратом. Готові до нересту самці, які спостерігаються в озері протягом усього року, будують нерестовища печерно-кратерного типу у формі півкола біля невеликої скелі або під нею. Конструкція штучно виритої печери дає змогу нереститися всередині неї, оскільки її глибина дає змогу це зробити. Готову до нересту самку самці зазивають до місця нересту закличним тремтінням плавників. Самка хапає ротом анальний плавник самця, який, до речі, не має яскраво виражених плям-резизерів, висловлюючи свою готовність до нересту. Цілком імовірно, що саме в момент хапання самкою анального плавця відбувається викид самцем молоки. Після цього самець залишає місце нересту, а самка відкладає кілька ікринок, які негайно ж забираються в рот. Після цієї дії тепер уже і самка залишає нерестовище. Цикл нересту починається заново, щойно самець знову повернеться в “родове гніздо”.
Деякі геоваріанти Copadichromis sp. “Kawanga” схожі з видом Otopharynx heterodon і їх нерідко плутають, хоча є цілком очевидні відмінні ознаки: у отофаринксів коротший ніс і вони більш високотілі. Несхожість самок цих двох видів не настільки очевидна, тому що і ті, і інші несуть по три темні плями-супри на боках корпусу.