Монотиповий рід Cheilochromis (Eccles & Trewavas, 1989) до якого входить лише Cheilochromis euchilus (Trewavas, 1935)
Представники цього виду цихлід зустрічаються у багатьох регіонах озера Малаві.
Cheilochromis euchilus “green”
Вважають за краще перехідні зони, частіше піщані області цих зон. Мешкають на мілководді на глибинах не нижче 8 метрів. Дуже ефектна цихліда з вивернутими, наче розпухлими губами. Самці – блакитно-сталеві, самки мають дві горизонтальні смуги у верхній половині тіла, забарвлення корпусу самок – сріблясто-жовте. Можливо, є нащадками іншого предка, на відміну від піщаних товстогубих цихлід з діагональною смугою.
Живляться безхребетними, що живуть, в основному, в піщаному ґрунті і в нерівностях (отворах) скель, рідше харчуються безхребетними, що живуть у ущелинах скель. Спочатку довго і ретельно вивчають можливу здобич, потім блискавично “вистрілюють” свої товсті губи, запечатуючи отвір скельного субстрату, і висмоктують здобич, створюючи вакуум (розрядження) усередині ротової порожнини (“вдих”, тобто розширення ротової порожнини при закритих зябрових кришках). Цей метод можна сміливо назвати “вакуумним відсмоктуванням”. Товсті, м’ясисті губи в цей момент виконують роль пневмо-гідравлічного замку (герметизатора).
Утримання
При акваріумному утриманні вивернуті і м’ясисті губи втрачають свої форми та розміри, хоча й не зникають повністю, що пояснюється відсутністю кормової спеціалізації, властивої природним особам, та пристосовністю до нових умов життя. Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне співвідношення – 3 самці + 5-7 самок.
Синоніми
- Haplochromis euchilus
- Chilotilapia euchilus
- Cheilotilapia euchilus
- Pseudohaplochromis euchilus
- Cheilochromis euchilus
Комерційна назва
- Haplochromis euchilus