Об’єм: 60 л Розміри: 60x30x33,5 см Список риб: Лише пара Nanochromis transvestitus Список рослин: Anubias congensis, Nymphaea lotus Опис декорацій: Луарський пісок, кілька каменів річки, кілька мертвих дерев’яних гілок, зібраних у ліс, гніздо мертвого листя на дні акваріума, щоб відтворити купу органічної речовини, як в озері Май-Ндомбе. Опис обладнання: внутрішній фільтр Eden 344 (300 lph),… Читати далі »
Мбуна (вимовляється “бу-нух” (boo-nuh) або “ум-бу-на” (um-boo-na)) це загальна назва для великої групи африканських цихлід Хаплохромів (триба Haplochromini) з озера Малаві. Назва Мбуна означає “морський окунь” мовою Тонга (Tonga) народу Малаві. Як випливає з назви, більшість Мбуна – це цихлиди, які живуть серед купи каміння і вздовж скелястих берегів озера Малаві, на відміну від Утака… Читати далі »
Перші екземпляри Neolamprologus brichardi (Brichard, 1989) були експортовані в Європу в 1971 році, зловлені вони були поруч містечка із назвою Магара (Magara) в Бурунді. Цим чарівним цихлідах відразу дали торгову назву “Принцеса Бурунді”. Звичайно, їхнє забарвлення було не дуже яскраве, але рибки відрізнялись дивовижними плавцями й елегантним тілом, що зробило Принцесу однією з найбільш популярних цихлід серед акваріумістів. Виявилось, що нові рибки чудово почували себе в акваріумах, навіть, не дивлячись на свою територіальність і пов’язану з нею відносну агресивність. Надавши рибам достатньо простору, акваріумісти, на диво, легко отримували потомство. І саме це – найбільш захоплива сторона в утриманні Принцес, тому що старші покоління активно допомагають своїм батькам у захисті малечі. Точно так само Принцеси поводяться і в природному середовищі, створюючи величезні зграї з особин різного віку. Більшість дорослих особин живе й поводиться подібно моногамним цихлідам, а величезна кількість пар іноді створює враження, що N. brichardi живуть як у гуртожитку.
A-номери апістограм:
A0, A1, A2, A3, A4, A5, A6, A7, A8, A9,
A10, A11, A12, A13, A14, A15, A16, A17, A18, A19,
A20, A21, A22, A23, A24, A25, A26, A27, A28, A29,
A30, A31, A32, A33, A34, A35, A36, A37, A38, A39,
A40, A41, A42, A43, A44, A45, A46, A47, A48, A49,
A50, A51, A52, A53, A54, A55, A56, A57, A58, A59,
A60, A61, A62, A63, A64, A65, A66, A67, A68, A69,
A70, A71, A72, A73, A74, A75, A76, A77, A78, A79,
A80, A81, A82, A83, A84, A85, A86, A87, A88, A89,
A90, A91, A92, A93, A94, A95, A96, A97, A98, A99,
A100, A101, A102, A103, A104, A105, A106, A107, A108, A109,
A110, A111, A112, A113, A114, A115, A116, A117, A118, A119,
A120, A121, A122, A123, A124, A125, A126, A127, A128, A129,
A130, A131, A132, A133, A134, A135, A136, A137, A138, A139,
A140, A141, A142, A143, A144, A145, A146, A147, A148, A149,
A150, A151, A152, A153, A154, A155, A156, A157, A158, A159,
A160, A161, A162, A163, A164, A165, A166, A167, A168, A169,
A170, A171, A172, A173, A174, A175, A176, A177, A178, A179,
A180, A181, A182, A183, A184, A185, A186, A187, A188, A189,
A190, A191, A192, A193, A194, A195, A196, A197, A198, A199,
A200, A201, A202, A203, A204, A205, A206, A207, A208, A209,
A210, A211, A212, A213, A214, A215, A216, A217, A218, A219,
A220, A221, A222, A223, A224, A225, A226, A227, A228, A229,
A230, A231, A232, A233, A234, A235, A236, A237, A238, A239,
A240, A241, A242, A243
Переказ статті венесуельського біолога Еда Руіса “Цикл в біофільтрі для використання в кислій акваріумній воді”
Коли ми чуємо або промовляємо назви деяких видів, як наприклад, Pterophyllum altum, Uaru fernandezyepezi або Satanoperca daemon, ми ясно представляємо, що ці види походять з басейну Верхньої Оріноко (Alto Orinoco) й Вентуарі (Ventuari) в Венесуелі, але не завжди задумуємось, що ми маємо справу з видами, котрі походять з деяких з найбільш незайманих вод нашої планети, звідти, де вода настільки чиста, що воду з цих струмків можна спокійно пити або використовувати для приготування їжі без обробки хлорними пігулками на протязі декількох тижнів без яких-небудь негативних результатів.
Колове́ртки (Rotifera, Rotatoria) — один з типів двобічно-симетричних тварин. Основною характерною ознакою є наявність так званого навколоротового апарату — війкової формації на передньому кінці тіла, яка використовується для живлення і руху.
Відомо понад 2200 видів коловерток. В основному це прісноводні мешканці, але також вони водяться в морі і вологих ґрунтах. Переважна більшість коловерток є вільноплаваючими, але відомі і прикріплені форми.
За розміром коловертки не перевищують 2 мм. Представник цього типу — Ascomorpha minima — найдрібніша багатоклітинна тварина, розмір якої становить близько 40 мікрон. У зв’язку з малими розмірами тканини часто набувають синцитійної будови. Для типу в цілому характерна евтелія (постійність клітинного складу). Деякі коловертки можуть впадати в криптобіоз.
Коловертки — роздільностатеві організми. Статева система самки представлена цілісним (клас Monogononta) або дволопатевим (клас Digononta) яєчником, що знаходиться в задній частині тіла, під кишкою. Яєчник підрозділений на частину, що власне продукує яйцеклітини і жовток. Від яєчника відходить короткий яйцепровід, що впадає в клоаку. Самці володіють єдиним сім’яником; від нього відходить сім’япровід, дистальна частина якого проходить в копулятивному органі, що вивертається.
У різних систематичних групах коловерток статевий диморфізм виражений по-різному. Так у представників класу Seisonidea самці і самки не дуже розрізняються на вигляд. Навпаки, у коловерток з класу Monogononta самці карликові, не живляться, і з внутрішніх органів у них представлена тільки гонада. У представників класу Digononta самці зовсім відсутні, а розмноження йде тільки шляхом партеногенезу.
Розвиток прямий, без метаморфозу. Дроблення дуже рано стає двобічно-симетричним. Після періоду ембріонального розвитку клітини перестають ділитися — з цим пов’язана постійність їх клітинного складу (також через це у коловерток відсутня здатність до регенерації).
Життєвий цикл (у Monogononta) є гетерогонією, тобто чергуванням партеногенетичного і статевого розмноження. У стабільних, сприятливих умовах в популяції присутні тільки самки, які розмножуються партеногенезом. За несприятливих умов з’являються гаплоїдні самці. В результаті запліднення утворюються яйця, що мають товсту оболонкою. З цих яєць виходять партеногенетичні самки.Самки також виділяють спеціальний фермент.
Ехінтреї (лат. Enchytraeus) — рід кільчастих червів, який включає в себе близько 40 видів. Для всіх видів в цілому, а не лише до виду Enchytraeus albidus, часто застосовують також термін «білі черви».
Деякі види наземні, деякі напівводні, а деякі — морські, тому можуть бути знайдені в солонуватій воді або на пляжах. У деяких видів відсутні статеві органи тому розмноження відбувається шляхом фрагментації, зокрема, вид E. fragmentosus, який отримав свою назву від цієї характеристики.
В основному енхітреї мають довжину до 35 мм, але в культурі досягають до 45 мм довжини і зазвичай живуть клубками у вологому багатому органічними речовинами грунті. Можуть культивуватися в домашніх умовах і служать кормом для багатьох видів акваріумних риб.
Види включають в себе:
Гермафродити. В частини представників цих видів відсутня розділена статева система й вони розмножуються шляхом поділу. До таких видів належить Enchytraeus fragmentosus, що й отримав свою назву завдяки здатности розмножуватись за допомогою фрагментів свого тіла. Статевозрілости досягають у віці трьох тижнів. Відкладають яйця, що знаходяться в коконі (до 10 шт.). При температурі в 18-20°С розвиток триває 12 днів.
Розмножують червів у невеликих дерев’яних скринях або квіткових горщиках, що заповнені рихлою землею без глини (садовий чорнозем, листовий перегній, пісок і не багато тирси), чим створюються сприятливі умови для пересування молочних червів. Важливе значення для успішного розмноження енхітреусів має ступінь вологости землі й температура. Бажано не перезволожувати та не пересушувати землю, періодично поливаючи її молоком або кефіром. Для запобігання швидкого висихання землі, скриньки прикривають фанерою, що також захищає червів від світла. Підсихаючу землю постійно зволожують, створюючи середовище близьке до природнього. Краща температура — кімнатна (17-21°C тепла), при більш низькій черви погано розмножуються, а при більш високій — гинуть.
Годують червів не лише молочними продуктами, але й рідким пюре, до складу якого входять варені без солі картопля, морква, капуста, гарбуз. У суміш можна додавати білий хліб. Для кращого розмноження червів замішують пюре на воді з молочними змивками. Додавання до корму кісткове борошно покращує якість червів, підвищуючи в них вміст фосфору та кальцію.
Кормову масу вносять невеликими порціями в неглибокі 5-7 сантиметрові борозни й присипають землею, щоби вона не закисла та не запліснявила. Годування здіснюється по мірі поїдання продуктів червами.
При активному, майже повному знищенні корму на його місці виявляються великі чисті клубки енхітреусів. У такому випадку перед внесенням нової порції корму частину червів відбирають пінцетом.
Існує велика плутанина стосовно “Червоних павичів” – Aulonocara “Ruby Red” (Рубін червоний), Aulonocara “German Red” (“Німецький червоний павич”) та Aulonocara “Rubescens”.
Частина плутанини, безсумнівно, через їх назви.
Перед усім, ці риби не ґібриди. Звичайно, деякі можуть бути ґібридами, але ці — виключення.
Ці риби уыли виведені селекцією окремих видових ліній: Aulonocara stuartgranti sp. (Chipoka), “Stuartgranti Chipoka”.
В озері, Aulonocara stuartgranti sp. (Chipoka) демонструє варіації кольору від жовтого до соняшниково-пожежо-оранжевого кольору.
Використавши оранжевого самця, Руісброек (Ruisbroek) з Мааслуіс (Maassluis), що в Нідерландах, розробив червоний штамм, відбираючи мальків, котрі мали все більше й більше червоного кольору. У кінці кінців, був отриманий дуже червоний павич – Ruby Red. Йому була дана назва “Rubin Red” просто тому, що Петр Рубін був першим у Сполучених Штатах, що імпортував цей штамм у США.
Як Ви можете бачити, ця риба не є новим видом – вона, як і раніше, Aulonocara stuartgranti sp. (Chipoka). Нова назва є маркетинговом вивертом, й виправдана, оскільки вона попереджає аматорів про червоний колір тіла.
Різновид “German Red” був розроблений на основі селекційної вибірки лінії темних видів “Chipoka”. Селекціонери з Німеччини несуть відповідальність за цей штамм – звідси й назва.
Існує деяка плутанина в відношенні походження “Rubescens”. Не зрозуміло, чому риба така ж як і “Червоний Рубін” (Ruby Red), була перепродана на ферму в штат Флорида, послі чого отримала нову назву.
Таким чином, це нові види риби? Ні, абсолютно ні! Чому ж вони продаються під різними торговими назвами – “Rubescens”, “Rubin Red”, “German Red”?
Чи існують які-небудь реальні відмінности між ними на виправдання назв? Так, існують тонкі відмінности. Єдина відмінність може бути в інтенсивности кольору, але це може вар’ювати в межах однієї партії від одних батьків і може бути легко виправлено правильним харчуванням.
Вони продаються під різними торговими назвами, поскільки ці імена були дані їм своїми селекціонерами. Вам слід лише отримати Ваших павичів з надійних джерел, що можуть гарантувати належне походження штамму. Але пам’ятайте, що всі ці павичі дійстно один вид, виведений з однієї географічної раси.
Систематика – наука про різноманіття живих організмів, завданням якої є опис і упорядковування різноманітних існуючих і вимерлих видів, їх розподіл, (класифікація) на певні систематичні групи (таксони) та опрацювання природної системи органічного світу