Ареал
Представники цього виду цихлід зустрічаються у східній частині озера Малаві у водах біля рифу Хай у Танзанії та за 10 кілометрів на південь у водах біля населеного пункту Чивінді в Мозамбіку.
Відноситься до типової підгрупи Aulonocara jacobfreibergi (“Jacobfreibergi Type”), що входить до групи “скельних” аулонокар, і об’єднує виключно “печерних” аулонокар. В даний час географічні варіанти та морфи цього виду не відомі.
Синоніми
- Aulonocara sp. jacobfreibergi (Lwanda)
Комерційна назва
- Aulonocara Lwanda,
- Aulonocara Red Dorsal,
- Aulonocara Red Top
Представники цієї підгрупи аулонокар найчастіше зустрічаються у скельних областях перехідних зон на глибинах від 2 до 7 метрів. Самці, як правило, займають невеликі печери, в яких і харчуються і нерестяться, тому й віднесені до окремої підгрупи печерних аулонокар. Відмінною ознакою цієї видової підгрупи є наявність на щоках збільшеної, інфраорбітальної кістки, що знаходиться під очима, 2-4 рядів лусочок. Також, як і інші види аулонокар, мають свої “вуха”-сенсори в нижній частині голови, що виконують роль детекторів. Ці акустичні канавки з високою чутливістю реєструють найменші рухи, що ховаються в піску безхребетних. Є припущення, що “вуха” печерних аулонокар чутливіші, ніж, наприклад, у піщаних аулонокар, так як пошук їжі в донному субстраті відбувається за умов темних печер і ущелин. Пошуком їжі займаються протягом світлового дня, вишукуючи її або в донному грунті печер (сексуально активні самці) або поза печерами (самки та незрілі самці). Вночі знаходяться або в печерах або у затемнених місцях скельної частини біотопу.
Утримання
Для спостереження за цими чудовими за красою аулонокарами і для виключення небажаної гібридизації бажане їх окреме утримання або утримання з представниками групи “Утака“. Як донний грунт найбільш прийнятний дрібний, кварцевий або великий, річковий пісок, а при виборі декоративних елементів (каменів тощо) необхідно створювати щось на зразок печер або кам’яних фрагментів, що нависають над грунтом. Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне – 3 самці + 5-7 самок. В якості корму можна використовувати: морожені коретру, кулекс, циклоп, мотиль (вкрай рідко), живу і морожену (велику) артемію, а також пластівцеві та гранульовані (останні, попередньо замочені) корми. Обов’язково чергування корму та його розумне застосування, що виключає перегодовування.