Представники цього виду Placidochromis широко поширені по всьому озеру, особливо в південній його половині.
Нині відомо кілька географічних варіантів та морф цього виду.
Віддають перевагу глибоководним скелям біотопів, де скелі покриті тонким шаром осадових відкладень. Рідше зустрічаються на мілководді (глибини менше 10 метрів). Свою назву “Super VC-10” отримали через жвавість і швидкість, з якими вони уникають будь-якої небезпеки, за аналогією з типом літака, який тривалий час курсував за маршрутом Малаві-Лондон. Нерестова агресивність самця проявляється тільки в тому випадку, якщо в нерестове угіддя входить інший самець цього виду. Готовий до нересту самець закликає самку, виконуючи перед нею “шлюбний танець”, після чого слідує нерест. Губи цих цихлід м’ясисті і здуті у всіх напрямках.
Своїми м’якими, товстими губами легко “запечатує” порожнину скельного субстрату (пневмо-гідравлічний замок) і висмоктує звідти свій видобуток, як “пилосос”, використовуючи метод “вакуумного відсмоктування”.
Утримання
В акваріумах ці цихліди досить миролюбні і можуть утримуватись практично з будь-якими видами малавійських цихлідів. М’ясистість губ від генерації до генерації зменшується, тому що втрачається природна кормова спеціалізація. При годівлі кормами з великим вмістом протеїну (білка) схильні до ожиріння і, як наслідок, нездатністю до відтворення. Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне співвідношення – 3 самці + 5-7 самок.
Синоніми
- Eclectochromis milomo
Комерційна назва
- Haplochromis Super VC 10
- Haplochromis Labrosus
- Brown-White Labrosus