Представники цього виду цихлід зустрічаються по всьому озеру, а також в озері Маломбе (південніше озера Малаві).
Живуть переважно в глибоководних регіонах, а також у піщаних зонах мілководних регіонів (молодь) і в спокійних водах захищених бухт поза піщаними мілинами, підлітки інколи зустрічаються в скельних біотопах. Час від часу трапляються в групах по 50 особин, де тільки окремі самці мають нерестове (домінантне) забарвлення, піку забарвлення і сексуальної активності досягають рано вранці. Зрілі самці будують великий кратер на піщаному дні глибиною 1-2 метри. Ніколи не спостерігалася агресивність зрілих самців щодо інших видів цихлід. У самців відсутні релізери (плями-імітатори) на анальному плавці, що дуже рідко трапляється у хаплохромін, які будують піщані кратери. Самки виношують ікру в роті, формуючись в окремі групи, і опікуються молоддю ще кілька тижнів після “випуску” у вільне плавання, перебуваючи в захищених місцях перехідних зон. Після закінчення опіки молодь групується в зграї в дуже дрібних областях піщаного узбережжя або скельного біотопу і плаває на глибині 30 см. Вилов цих барвистих цихлід рибальськими сітками проблематичний через те, що дорослі особини за такої небезпеки зариваються в пісок, уникаючи вилову. Такої ж тактики дотримується і молодь ростратусів.
Харчуються безхребетними, що складаються з личинок комах і дрібних рачків, а також зооплактоном у відкритих водах.
У пошуках їжі риють пісок і просівають його через зябра, фільтруючи безхребетних від піску. Риють досить глибоко, проходячи безліч шарів у субстраті. Ці дуже контрастні цихліди-землекопи займають, як правило, великі кормові угіддя. Пошук їжі запрограмований на весь наступний день: якщо є велика кількість зоопланктону, то вони харчуються “хмарами” цих мікроорганізмів, а якщо зоопланктону недостатньо, то шукають безхребетних у піщаному ґрунті.
Утримання
Для утримання цих великих, контрастних цихлід необхідні акваріуми великої ємності. Не є рибоїдними хижаками, тому їх можна утримувати з будь-якими видами озерних цихлід, тим більше, що міжвидової агресивності не спостерігається, навіть у період нересту. Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне співвідношення – 3 самці + 5-7 самок. В акваріумах з піщаним ґрунтом спостерігається (також, як і в природі) заривання молоді цих цих цихлід у пісок під час їхнього вилову. Молодь росте дуже швидко, статевої зрілості досягають, залежно від умов утримання, до 14-16 місяців, а піку забарвлення – до 18-24 місяців.
Синоніми
- Cyrtocara rostrata
- Haplochromis macrorhychus
- Haplochromis rostratus
- Tilapia rostrata
Комерційні назви
- Haplochromis rostratus
- Chimbenje, Chigumbuli – місцеві назви, які в перекладі означають “струнка персона”