Cyathopharynx furcifer (Boulenger 1898) – представник роду Cyathopharynx. Мешкає в озері Танганьїка.
C. furcifer ще багато географічних варіантів та морф.
- Cyathopharynx furcifer (Cape Cabogo)
- Cyathopharynx furcifer (Caramba)
- Cyathopharynx furcifer (Chisanse)
- Cyathopharynx furcifer (Chituta)
- Cyathopharynx furcifer (Ilangi)
- Cyathopharynx furcifer (Isanga)
- Cyathopharynx furcifer (Isonga)
- Cyathopharynx furcifer (Kabogo)
- Cyathopharynx furcifer (Kachese)
- Cyathopharynx furcifer (Karilani Copper)
- Cyathopharynx furcifer (Kaseke)
- Cyathopharynx furcifer (Kashenge)
- Cyathopharynx furcifer (Kavala)
- Cyathopharynx furcifer (Kekese)
- Cyathopharynx furcifer (Kigoma)
- Cyathopharynx furcifer (Kipili) ‘green’
- Cyathopharynx furcifer (Linangu)
- Cyathopharynx furcifer (Magara)
- Cyathopharynx furcifer (Mbete)
- Cyathopharynx furcifer (Mbita/Kasakalawe)
- Cyathopharynx furcifer (Mbita) blue
- Cyathopharynx furcifer (Mbita) yellow chin
- Cyathopharynx furcifer (Moliro)
- Cyathopharynx furcifer (Mutondwe)
- Cyathopharynx furcifer (Ndole)
- Cyathopharynx furcifer (Resha)
- Cyathopharynx furcifer (Rutunga)
- Cyathopharynx furcifer (Ruziba)
- Cyathopharynx furcifer (Sumbu)
- Cyathopharynx furcifer var. Bright Blue Yellow Head
- Cyathopharynx sp. “furcifer north” (Kigoma)
- Cyathopharynx furcifer ‘orange’ (cap Kasanga)
- Cyathopharynx furcifer ‘orange’ (cap Sibwesa)
Віддають перевагу перехідним зонам, основу яких становлять скелі і піщане дно. Для нересту самець будує на плоскій скелі або на дні піщану гору-вулкан з глибоким кратером, діаметр якого може досягати 40-50 см. Зазвичай, підготовкою до нересту і будівництвом гнізда зайняті відразу кілька самців, що становлять своєрідну нерестову колонію , готові до нересту самки групуються поряд. Одна самка може нереститися з кількома самцями з цієї колонії по черзі, потім настає черга іншої самки і т.д. Самки, що віднерестилися (з ікрою в роті), як правило, утворюють невеликі групи (“пологовий будинок”) і, зазвичай, випускають мальків “на волю” майже одночасно.
Належать до категорії детритоядних видів (детритофаги). Живляться одноклітинними водоростями і водоростями, що містять кремнезем (кремнеземками), яких витягують із скельних обростань і шару осадових відкладень (детриту), що покриває піщане дно. Вилучення водоростей з обростань і з водоростевмісного детриту даний вид робить методом всмоктування, бо його зуби не призначені для того, щоб “стригти” або “косити” водоростеві газони, як це роблять інші види, що харчуються водоростями. Разом із кормовими продуктами в шлунок потрапляє велика кількість дрібного піску та детриту, які теж беруть участь у травному процесі та покращують його протікання. Низька поживність поглинених матеріалів сприяє майже постійному “потоку” виділень, якщо враховувати той факт, що довжина кишечника представників цього роду цихлід у 3-4 рази більша за довжину тіла.
Опис
Основними відмітними, колірними ознаками самців Cyathopharynx furcifer є: світлозабарвлені спинний та анальний плавці та, у багатьох геоваріантів (особливо замбійських популяцій), наявність золотої або жовтої плями на голові. Корпус – менш високотілий, ніж у Cyathopharynx foai. Відмінності у самок обох видів не дуже помітні: теж нечіткі темні плями на боках корпусу (зазвичай 3-4 плями), чорна окантовка на спинному та анальному плавцях у самок C. furcifer відсутня.
Розмір самців: 20-22 см, самиць – 15 см.
Утримання
Для утримання та розведення цих великих, довгоплавничих цихлід необхідні акваріуми досить великого обсягу (від 250 літрів і більше), бо при підготовці до нересту для будівництва піщаних кратерів великого діаметра (від 30 до 50 см) потрібна велика площа дна. Акваріум може декоруватися камінням, як обов’язковий донний атрибут необхідний дрібний, кварцевий пісок (краще білого або сірого кольору).
Найкраще поєднання для створення цихлідного співтовариства досягається з танганьїкськими видами з таких родів, як Cyprichromis, Paracyprichromis, Ectodus, Enantiopus, Xenotilapia тощо. Не рекомендується поєднання з “найближчими родичами” з роду Ophthalmotilapia. Всі ціатофарінкси – детритофаги, тому для їх годування найбільш підходять: рослиновмісні та спіруліновмісні корми (пластивці та замочені гранули), а також інші корми з достатнім вмістом баластових речовин, морожений циклоп і морожена коретра. Різноманітність годівлі та її чергування за засвоюваністю (важкоперетравлювані з легкоперетравлюваними), дозування годування та недопущення перегодівлі – запорука успішного утримання та розведення цих “нитчастих хромісів”.
Оптимальне співвідношення особин різної статі в одновидовій групі для успішного розведення – 2 самці та 3-4 самки. Ступінь (коефіцієнт) складності утримання = 3.
Розмноження
Іноді один і той же самець будує два кратери – один основний (великого розміру) та інший допоміжний (меншого розміру). Нерест відбувається безпосередньо на дні кратера, причому відновлення стінок кратера, що обсипаються, здійснюється самцем регулярно, у тому числі і під час нересту. Самка у будівництві гнізда не бере участі і, як правило, тримається на віддалі. Інші мешканці акваріума відганяються самцем подалі від місця нересту.