Представники цього виду цихлід зустрічаються у південно-східній частині озера Малаві (держава Малаві) у водах між населеними пунктами Гоме та Мазіньє, а також у водах біля рифу Гоме.
“Fire crest” має відношення до палаючого забарвлення спинного плавця (дослівно – гребінь), а саме до вогняного забарвлення горизонтальної смуги не спинному плавці.
Copadichromis sp. virginalis “fire crest” – географічний варіант (морфа) виду C. virginalis. Належить до категорії ‘чиста Утака’, тобто, у самок, неактивних самців та молоді відсутній малюнок з темних плям на боках корпусу.
Ареал
Мешкає у перехідних зонах на глибині від 10 до 30 метрів. Особини цих цихлід мають 16 жорстких променів (шипів) у спинному плавнику. Самки – сріблясті, самці – з широкою червоною смугою на спинному плавнику. Самці мають у своєму розпорядженні нерестові арени в зручних місцях стрімкого узбережжя на глибині 30 метрів. Нерестове заглиблення (яма) складається з піщаного насипу у формі півмісяця, яке будується під нависаючою скелею, що дуже важливо, т.к. нижня частина скелі є покрівлею для нерестовища. На глибині 30 метрів червона смуга самця виглядає, як чорна, але самки без особливих зусиль розпізнають цей відмітний знак. Найбільш активний нерестовий період – із серпня по листопад.
Синоніми
- Copadichromis sp. “fire crest” mloto (за класифікацією Еда Конінгса 2007 року),
- Copadichromis mloto “fire crest”
Комерційні назви
- Virginalis Masinje,
- Fire Crest Mloto,
- Kaduna (місцева назва)
Утримання
Для того, щоб постійно милуватися красою цих незвичайних цихлід необхідно їх утримувати в окремому водоймищі, інакше забарвлення самців виявлятиметься тільки під час нересту. Будь-який тиск, як фізичний, так і психологічний, з боку інших видів, особливо територіальних, негативно позначається на забарвленні, зростанні та загальному самопочутті представників цього виду, та й відтворення стає досить проблематичним. Якщо виділення окремого водоймища надто велика проблема, то допускається спільне утримання цих цихлід з іншими, не дуже територіальними малавійськими (наприклад, група ‘Кайзер’) або танганьїкськими (наприклад, Ciprichromis, Paracyprichromis) цихлидами.
Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне співвідношення – 3 самці + 5-7 самок.