Належить до типової підгрупи Aulonocara stuartgranti (“Stuartgranti Type”), що входить до групи “скельних” аулонокар.
Представники цієї підгрупи аулонокар віддають перевагу пологім узбережжям перехідних зон з піщаним дном і нагромадженням каменів на глибинах 15-20 метрів. Самки та молодь шукають їжу на піщаних “плямах” між скелями, формуючись у невеликі групи або поодиноко.
Сексуально активні самці копають нерестові печери між скелями чи тунелі під камінням, позначаючи свої нерестові угіддя низьким піщаним валом перед входом у печеру (або тунель).
Як і всі аулонокари, мають чутливі “вуха” в нижній частині голови у вигляді заглиблень (канавок), що чітко реєструють, як детектори, найменші рухи безхребетних у піщаному ґрунті. Ця сенсорна система не є системою попередження для виявлення хижаків на далеких підступах, інакше вона виглядала б як збільшена бічна лінія на корпусі, так як корпус – це кращий приймач, ніж голова. Мають один ряд лусочок на інфраорбітальній (під очима) кістки, причому сама кістка може бути більш менш збільшеною, залежно від конкретного виду.