Altolamprologus calvus (Poll, 1978) – це цихліда ендемік південного узбережжя озера Танганьїка в Східній Африці.
Вид має надзвичайно стиснене з боків тіло й високий спинниц плавець.
Самці можуть рости до 13 см, в той час як самиці, як правило, меньші.
- Altolamprologus calvus (Chaitika)
- Altolamprologus calvus (Congo)
- Altolamprologus calvus (Nangu)
- Altolamprologus calvus (Nkamba)
- Altolamprologus calvus ‘black’
- Altolamprologus calvus ‘gold’
- Altolamprologus calvus ‘orange pectoral’
- Altolamprologus calvus ‘pearly’
- Altolamprologus calvus ‘white’
- Altolamprologus calvus ‘white’ (Chaitika)
- Altolamprologus calvus ‘white’ (Kapemba)
- Altolamprologus calvus ‘white ventral’ (Kapampa)
- Altolamprologus calvus ‘yellow’
- Altolamprologus calvus ‘yellow’ (Nkambae)
Вважають за краще мілководні, вільні від осадових відкладень скельні біотопи, особливо нижні, затемнені яруси, рясніють великою кількістю крихітних печер (у мінеральній кірці субстрату), тріщин і ущелин. Ці природні вузькості служать надійним притулком від більших хижаків, а також сприятливим місцем для нересту та подальшого підростання молоді. Рідше мешкають у порожніх раковинах молюсків.
Турботу про потомство, як правило, беруть на себе самки, які при найменшій небезпеці перекривають доступ до кладки або до молоді, що виклюнулася своїм тілом, самці тримають “гареми”.
Відрізняються від представників роду A. compressiceps більш високим корпусом та довшою мордою. Дуже схожа на кальвуса морфа мешкає біля острова Нкондве (Танзанія), тільки належить вона до виду A. compressiceps. У природних біотопах кальвуси часто симпатрично мешкають разом із такими представниками свого роду, як Altolamprologus compressiceps і Altolamprologus fasciatus.
Харчуються переважно креветками та іншими дрібними рачками, а також молоддю інших видів цихлід. В акваріумах іноді “крадуть” ікру в інших металих цихлідів, чого не спостерігається в природі. Належать до розряду хижаків, що підкрадаються. Зазвичай займають позицію для полювання на відстані 30-100 см від субстрату, при виявленні здобичі повільно ковзають уздовж скелі в напрямку мети, при захопленні здобичі розташовуються майже вертикально, головою вниз. Можуть витягувати об’єкт здобичі з дуже вузьких щілин, використовуючи переваги подовженої голови і сплющеного з боків корпусу, при цьому не отримуючи пошкоджень, бо мають товсту і дуже міцну луску. При витягуванні “потенційної жертви” з горизонтальних ущелин повертають корпус на 90 градусів (лягають на бік) і видобують здобич.