Aulonocara maylandi Trewavas 1984 — сіркоголова аулонокара, є родоначальником типової підгрупи Aulonocara maylandi (“Maylandi Type“), до якої, крім описуваного виду, входить також вид Aulonocara kandeensis.
Підвиди та ґеораси
- Aulonocara maylandi kandeensis Tawil & Allgayer, 1987 — аулонокара ‘Блакитна орхідея’ (Blue orchid)
- Aulonocara maylandi maylandi Trewavas, 1984 — сіркоголова аулонокара
- Aulonocara maylandi maylandi (Chimwalani Reef)
- Aulonocara maylandi maylandi (Luwala Reef)
- Aulonocara maylandi (Eccles Reef)
Мешкають поблизу скель над піском, самці перебувають у печерах (ущелинах) між скелями, у яких і нерестяться. Зустрічаються також у перехідних зонах. Глибина проживання становить у середньому 8 метрів. Ця аулонокара не ділить біотоп з представниками інших видових підгруп, а навпаки є єдиним представником скельних аулонокар у даному районі проживання. Так само, як і Aulonocara kandeensis, може розгризати за допомогою великих глоткових зубів панцирі дрібних равликів та інших молюсків. Це підтверджується і дослідженнями травного тракту цих цихлід. Самки більш високотілі, виношують у роті і випускають 100 і дрібніших мальків. Як і всі аулонокар, мають чутливі “вуха”-сенсори в нижній частині голови (на інфраорбітальної кістки).
Шукають здобич за допомогою чутливих головних органів (канавок). Захоплення їжі разом із піском, пережовування з одночасним відфільтровуванням (просіюванням) піску через зябра. Самці шукають їжу в піщаному дні печер або ущелин, а також у піску недалеко від скель, тоді як самки займаються пошуками їжі на порівняно великій відстані від скель. Глоткові зуби дозволяють розгризати панцир дрібних молюсків.
Опис
Вид є ендеміком оз. Малаві (Malawi), зустрічається біля Еклес-рифу (Eccles Reef).
Самці досягають 15,0 см TL.
Риби знаходяться, в основному, біля дна (бентопелагік).
Утримання
Бажано утримувати цю барвисту і дуже контрастну цихліду в окремому водоймищі або утримувати спільно з представниками інших видових підгруп аулонокар, самки яких відрізняються за зовнішнім виглядом (щоб уникнути видової плутанини), при цьому гібридизація не відзначається. Допускається також спільне утримання з представниками групи “Утака” та роду Lethrinops, а також з багатьма видами танганьїкців. Не бажано утримувати з територіальними видами групи “Мбуна” та з великими хаплохромінами, бо не виключено фізичний чи психологічний тиск із боку останніх. Як донний ґрунт найбільш бажаний дрібний, кварцевий або великий, річковий пісок. Для успішного розведення необхідне періодичне підживлення дрібними равликами. Мінімальне співвідношення особин одного виду в групі для успішного розведення – 2 самці + 3-4 самки, оптимальне співвідношення – 3 самці + 5-7 самок. В якості корму можна використовувати: морожені коретру, кулекс, циклоп, мотиль (дуже рідко), живу артемію, а також пластівцеві та гранульовані (попередньо замочені) корми. Обов’язково чергування корму та його розумне застосування, що виключає перегодовування.
Вода: кислотність pH порядку 7.5 – 8.5; твердість dH порядку 10 – 30; температура 22°C – 26°C.