Chindongo elongatus complex

Більшість представників видового комплексу елонгатів (Ps. elongatus-complex) вибирають вільні від осадових відкладень скельні біотопи, але деякі види живуть у багатих осадовими відкладеннями скельних біотопах. Їх вузький, подовжений корпус пристосований для проживання в печерах, тісних ущелинах та щілинах між скелями. Декілька видів живуть у великих печерах, де вони розташовуються, як правило, вгору черевом, паралельно стелі.

В багатьох скельних узбереж можна зустріти не більше 2-х видів (ґеоваріантів), що живуть симпатрично, причому, зазвичай, з різних видових груп. І тільки в одному місці озера (північний край острова Лікома, а точніше мис Макулаве і сусідні скелі Ндумбі) симпатрично мешкають три види комплексу елонгатусів: Ps. sp. “elongatus Mbako” (група “трофеопсоподібних елонгатів”), Ps. sp. “elongatus Ndumbi” (група зеброподібних елонгатів) і Ps. sp. “elongatus ornatus”, що не належить до жодної видової групи. Можливо, саме тому останній з названих і мешкає симпатрично з двома видами елонгатів з різних груп.

Всі види видового комплексу елонгатів харчуються в парній, але менш ефективної манері, ніж представники родів Tropheops і Metriaclima (Maylandia): вони шкребуть або розчісують скельні обростання з повністю відкритим ротом, як це роблять види з видової групи Metriaclima zebra, вони виривають (або відривають) міцні водорості, як представники роду Tropheops. При харчуванні пухким матеріалом обростань “зеброподібні елонгати” тримають свій корпус під кутом 15-45 градусів до субстрату, а “трофеопсоподібні елонгати” можуть розташовуватися під меншим кутом до субстрату. Елонгат ніколи не втискають свої губи до субстрату, тобто. не “пресують” субстрат, а відсмоктують водорості з обростань або виклеюють кремнеземок з водоростевих грядок.

Одні елонгати агресивно захищають свої кормові угіддя від будь-яких загарбників, причому як самці, так і самки, цим показуючи, що кормові запаси обмежені, інші – протистоять лише одновидовим самцям.

Окремі види “Elongatus-Complex”, особливо ті, які живуть біля островів, рифів і скельних виступів перед піщаним узбережжям, харчуються переважно зоопланктоном. Ps. sp. ‘elongatus Usisya’ надають перевагу проживанню в багатих осадовими відкладеннями перехідних зонах на глибинах від 5 до 20 метрів. Незважаючи на свою прихильність до скельних районів перехідних зон, ці цихліди іноді спостерігаються на відкритих ділянках піску між скелями, а також у відкритих водах (під час харчування зоопланктоном).

Усі види й ґеоварієти (раси) для зручності умовно згруповані в чотири окремі групи: