Julidochromis marlieri

Автор | 22.11.2012

Julidochromis_marlieriJulidochromis marlieri — вид цихлід, ендемік озера Танганьїка.

Зустрічається в районі мису Тембве (Cape Tembwe), Луханга (Luhanga), від Кавала (Kavala) до Карамба (Caramba), в районі Румонге (Rumonge), на ділянках узберіжжя від Масва (Maswa) до Халембе (Halembe), від Кала (Kala) до Ісанга (Isanga) й від Катото (Katoto) до Чаітіка (Chaitika).

Зазвичай надають перевагу кам’янистому узберіжжю й іелководдю, на глубинах мільше 2 метрів. Дно – це великі камені, розміром з футбольний м’яч, оточені піском. Мешкають в безпосередній близкости до субстрату й надзвичайно рідко зустрічаються на піщаних ділянках.

Вид названо на честь Г. Марлієра, відомого іхтіолога, директора дослідницького центру I.R.S.A.C в Увірі (Uvira) в Конго, що присвятив багато робіт іхтіофауні оз. Танганьїка.

Георграфічні морфи/раси:

  • Julidochromis marlieri (Bulu Point) var. “Orange” – оранжева раса;
  • Julidochromis marlieri (Burundi)
  • Julidochromis marlieri (Gombe) — зустрічається в р-ні Каку (Kaku) й Катото (Katoto) в Замбії;
    з 7 темнокоричневими вертикальними смужками на сріблясто-кремовому корпусі, спинний і хвостовий плавці з блакитною облямівкою, черевний плавець блакитний, анальний плавець має темно-синій верхній край з блакитною лінією над ним, грудні плавці світло-жовтого кольору; 5 см
  • Julidochromis marlieri (Halembe) — зустрічається в р-ні від Ґалембе (Halembe) до Самаці (Samazi);
    карликова форма з оранжевими плямами на практично чорному тілі;
  • Julidochromis marlieri (Isanga) — має менш контрастне забарвлення:
  • Julidochromis marlieri (Kalambo)
  • Julidochromis marlieri (Kasanga)
  • Julidochromis marlieri (Katili)
  • Julidochromis marlieri (Kigoma)
  • Julidochromis marlieri (Katoto)
  • Julidochromis marlieri (Magara, Burundi)
  • Julidochromis marlieri (Mboko)
  • Julidochromis marlieri (Ndole)
  • Julidochromis marlieri (Tembwe Cap, Zaire)
    жовтуватого кольору з малюнком із чорних схрещених смужок, плавці з мармуровим візерунком; 5-7см;
  • Julidochromis marlieri (Zambia)

Опис

Довжина риби близько 13-15 см. Тіло витягнуте (у співвідношенні довжини до висоти як 4,1-4,5:1), бокова лінія 34-35 лусок, хвостовий плавець заокруглений, непарні плавці й черевний плавець плямистий. На противагу іншим видам не має нижнього рота. Має забарвлення тіла, що нагадує ґратку.

Статевий діморфізм не виражений. Папіла в самця загострена, в той час як у самиці вона заокруглений. Крім того, у статевозрілих самців на голові є жировий горб, і самець дещо менший самиці.

На глибині зустрічаються темнозафарбовані особини, а на мілководді – світлозафарбовані.

Утримання

Необходимо підтримувати стандартні умови утримання для танганьїкських цихлід: температура води 25-27°C, ph 7,8-8,5 (краще 8,0-8,5), загальна твердість 10-20°. Аерація, регулярні підміни води (не менше 20% на тиждень).

Необхідно зауважити, що для риб потрібен достатній об’єм (близько 100—200 л для однієї пари). Крім того, риби агресивні по відношенню до риб як свого так і інших видів, тому вони не повинні утримуватись у загальному акваріумі. Риб рекомендується утримувати в акваріумах із великою кількістю схованок, печерок, ущелин і субстратом з невеликого піску. Рослини рибам не цікаві й використовуються лише як схованки для дрібних особин.

Для утримання однієї пари площа дна має бути не менше 0,25 кв. метра. Можна утримувати разом з іншими цихлідами озера Танганьїка. При побудові акваріума для цього виду необхідноо передбачити схованки для кожної рибки. При підборі сусідів рекомендується уникати риб схожих за забарвленням і поведінкою.

Риби чутливі до змін у акваріумі (заміна води, зміна внутрішнього пристрою, відбирання мальків). Все це може призвести до сварок всередині пари й серйозним травмам риб.

Годування

Риби їдять мілких раковидих, личинок комах, дрібними равликами й іншими водяними тваринами.

В якості корма можна використовувати дафнію, циклопа, різні живі й заморожені корми.

Розмноження

Існує виражена внутрівидова агресивність. Рибки моногамні, утворюють стійкі пари, нерест проходить в укриттях. У якости нерестового субстрату підходять перевернуті квіткові горщики або мушлі морських молюсків.

Самка відкладає близько 50 ікринок у печеру, після чого, по закінченню триденного інкубаційного періоду, з’являються личинки, мальки починають пливти на 5-6 день. Вони довгий час тримаються поблизу нерестовища.

Можливі ґібриди між видами J. marlieri та J. ornatus, які є безплідними. Ґібриди зовні нагадують вид J. transcriptus.

Джерела