Tropheus annectens

Tropheus annectens Boulenger, 1900

Tropheus sp. (Kavalla) – Linie 4, Population 4.4, за класифікацією Петера Шупке

Ареал

Представники цього виду цихлід зустрічаються в західній частині озера Танганьїка в водах північніше населеного пункту Калеміє в Конго (колишній Заір), неподалік від гирла речки Лукуга – єдиної речки, яка є джерлом озера.

Ґеоварієти та морфи

Окрім варіанту з Конго, відомий ще один ґеографічний варієт (кольорова раса) з конголезської популяції, яка мешкає поблизу населеного пункту Мтото, а також чотири ґеографічні варіанти (кольорові раси) з танзанійської популяції, які живуть біля населених пунктів Кекезе та Ікола, а також у затоці Лумбіє й у водах біля мису Булу.

Розмір – 10-12 см.

  • Tropheus annectens (Bulu Point) — “Wimple Moorii” — Bulu Point, Tanzania
  • Tropheus annectens (Ikola)
  • Tropheus annectens (Kavalla)
  • Tropheus annectens (Kekese)
  • Tropheus annectens (Kongole) — Albertville, Congo
  • Tropheus annectens (Lumbye)
  • Tropheus annectens (Mabilibili)
  • Tropheus annectens (Mtoto)
  • Tropheus annectens (Tanzanie)
  • Tropheus annectens (Kongole) = Tropheus annectens (Kavalla)

Живуть у верхніх областях скельних біотопів, вільних від осадових відкладень на глубинах від 1 до 10 метрів, дуже рідко зустрічаються на більшій глубині. Найбільшу перевагу надають склястим біотопам, де скельне узбережжя круто йде на глибину. Часто зустрічаються у складі невеликих груп спільно з популяціями Tropheus brichardi (симпатричний вид). Самки цього виду дуже ретельно (критично) підходять до вибору “шлюбного” партнера. Головною відмітною ознакою цього виду, що відрізняє його від інших видів трофеусів, є наявність в анальному плавнику 4-х “шипів” (твердих променів), у той час як у інших представників цього роду їхня кількість становить від 5-ти до 7-ми. Кількість твердих променів у спинному плавнику – завжди не менше 20-ти. У анекстенсів більш-менш чітко виражений сексуальний дихроматизм (‘двоколірність’ статей – відмінність у забарвленні самців і самок): у самців вертикальні смуги на корпусі практично відсутні або виявляються дуже рідко, а у самок досить добре помітні тонкі, вертикальні смуги. Тим не менш, необхідно проводити статеву ідентифікацію шляхом порівняння генітальних папіл (статевих отворів): у самок отвір відносно великий і світлий, злегка опуклий, трохи драглистий, у самців – дуже маленький і темний. Іншими відмітними ознаками цього виду є: помірно витягнутий і відносно високотілий корпус, приплюснутий з боків, міцна голова з невеликими очима, профіль голови має круту дугу від нижнього рота до апофізу (основи) спинного плавника, корпус поступово звужується до короткого, але потужного хвостового стебла, хвостовий плавець глибоко вирізаний і має форму вимпела, грудні плавці відносно великі, ірис очей пофарбований у блакитний колір.

Утримання

Можуть утримуватися з будь-якими видами трофеусів з інших видових груп (при цьому гібридизація не відзначалася), а також з іншими видами малавійських та танганьїкських цихлід, навіть територіальними, але схожими за кормовим спектром та габаритами.

Найкраще зграйне утримання (10-20 особин) цих трофеусів в акваріумах досить великого об’єму з мінімумом (або відсутністю взагалі) декоративних елементів (каменів тощо), так як в іншому випадку неминучі сутички, іноді з летальним кінцем, але частіше – пригнічений стан окремих особин, який часто сприймають як шлунково-кишкове захворювання, а насправді – це результат безуспішної боротьби за існування.

Для успішного утримання та розведення трофеусів необхідно вирішити головне завдання – правильне годування цих цихлід в умовах замкнутої прісноводної системи, а воно полягає в наступному: основний корм – морожений циклоп (!), допоміжний (підживлення) – пластівці (50% ‘Tetra-Rubin’ + 50% ‘Tetra-Phyl’ або ‘Sera-Flora’), спіруліновмісні пластівці та гранули (останні, попередньо замочені у воді), листя салату, шпинату, молодої кропиви та кульбаби, як у свіжому, так і в сухому та морожкному вигляді. Допоміжні корми повинні застосовуватися в розумних кількостях, що виключають перегодівлю, і обов’язково повинні чергуватись з основним кормом, що полегшує травний процес. Режим годівлі – малими дозами, 3-4 рази у день. З метою запобігання шлунковим захворюванням необхідно не рідше 1 разу на 1-2 місяці проводити профілактичне годування з використанням лікувальних препаратів або внесення лікувальних препаратів в акваріумну воду у профілактичних дозах.

 

Джерела