|
Написав mazapura
|
|
Вівторок, 24 травня 2011, 19:34 |
Лампрологус прекрасний
 Синонім: Lamprologus savoryi pulcher.
Види-двійники: Neolamprologus brichardi. Щоб відрізнити один вид від іншого, придивіться уважно до чорних плям біля очей рибок. У Neolamprologus brichardi в кутку зябрової кришки помітна пляма, що з'єднується з оком темною смугою, а у лампрологуса прекрасного позаду ока є косий чорнуватий штрих, другий проходить по краю зябрової кришки.
Ареал: озеро Танганьїка.
Біотоп: скали.
Довжина тіла самця 10 см, самиці – 9 см.
Будова тіла й забарвлення: форма тіла дуже витончена. Не маючи яскравого забарвлення, ця рибка поза конкуренцією у витончености й досконалости пропорцій. Крім подовженого тіла звертають на себе увагу довгі білі промені на непарних плавцях, хвостовий через це має ліровидну форму. Забарвлення тіла й плавців пісочна, світло-сіра або сірувато-розувата. У деяких форм у забарвленні багато жовтих тонів. Від бірюзового ока до темної плями на краю зябрової кришки проходить темна смуга. Там же розташоване яскраво-жовта пляма. Відмітини облямовані молочно-білою смугою, низ голови прикрашений ніжними блакитними розводами.
Статевий диморфізм: у самців непарні плавці дещо довші.
Поведінка: спокойний, територіальний вид. Самець охороняє участок з укриттями, в яких нерестяться декілька самиць.
Утримання: умови ті ж, що й для інших мешканців озера Танганьїка. Харчуються трубочником, мотилем, штучними кормами. Температура води 25–27°C.
Розмноження починається в 9 місяців. Самиця відкладає на стінки печерки близько 100 зеленуватих ікринок. Обоє батьків доглядають нащадків, а коли з ікри через 2 дні з'являться личинки, риби переносять їх у плоскую ямку, вириту в ґрунті. Через 6 днів молодь починає плавати й харчуватись наупліями артемії. Різновікові нащадки декількох нерестів можуть складати одну загальну групу.
Джерело: Ігор Шеремєт'єв "Лампрологус прекрасный (Neolamprologus pulcher) |
|
Останнє оновлення на Вівторок, 24 травня 2011, 20:02 |
|
Написав mazapura
|
|
П'ятниця, 31 грудня 2010, 20:58 |
|
Акара мароні, Cleithracara maronii (Steindachner, 1881), є ендемічною цихлідою тропічної Південної Америки, в межах дельти р. Оріноко, починаючи від р. Баріма (Гайана) до р. Оуанарі (Французька Гвіана). Це єдиний вид роду Cleithracara. Вид популярний серед аматорів-акваріумістів і часто утримується в акваріумах.
 Опис
Риба має тіло кремового до світло-коричневого кольору. Під час збудження тіло набуває темно-коричневого кольору.
Від початку спинного плавця проходить темна смуга через око до нижньої межі зябрової кришки. У середній частині тіла, трохи ближче до хвосту є група темних плям, що утворюють фігуру, що схожа на замкову щілину в дверях. Через це, в англійськомовній літературі рибу називають Keyhole cichlid (цихліда-замкова щілина).
Самці можуть досягати 7-8 см в довжину, вони дещо більше за самок і мають довші китиці спинного та анального плавців, у дорослих особин — до кінця хвостового плавця.
Як правило, сором'язливі, одні з найбільш мирних цихлид. Не копають ґрунт і не зачіпають рослини.
|
|
Останнє оновлення на П'ятниця, 31 грудня 2010, 20:59 |
|
Детальніше...
|
|
|
Написав mazapura
|
|
П'ятниця, 21 січня 2011, 15:26 |
|
 Озеро Нья́са, також озеро Мала́ві (англ. Nyasa чи Malawi, порт. Lago Niassa) — третє за площею і найбільш південне з озер Великої Рифтової долини в Східній Африці, яке заповнює глибоке провалля в земній корі між Малаві, Мозамбіком і Танзанією. Це дев’яте за розміром і третє за глибиною (після Байкалу і Танганьїки) серед прісноводних водойм світу. Воно містить 7% світових запасів рідкої прісної води і створює найбільш різноманітну озерну екосистему за кількістю видів, більша частина з котрих — ендеміки.
«Ньяса» — слово мовою яо, яке означає «озеро».
Географічні координати: 12°00′ пд. ш. 34°30′ сх. д. (G).
Географія
Озеро заповнює розколину в земній корі на південному кінці Великої Рифтової долини, внаслідок чого воно витягнуте в меридіональному напрямку і має 584 км завдовжки, його ширина варіюється від 16 до 80 км. Поверхня озера лежить на висоті 472 м над рівнем моря, його площа дорівнює 29 604 км², середня глибина 292 м, максимальна — 706 м, тобто найглибші місця озера знаходяться нижче рівня моря. Загальний об’єм озера 8 400 км³. Глибини поступово зростають з півдня на північ, де стрімчасті схили гір, що оточують озеро, раптом уриваються просто в воду. В інших місцях узбережжя гори і верховини, що височіють по краях рифтової долини, відокремлюються від озера широкою прибережною рівниною; в місцях влиття до озера великих річок прибережна рівнина розширюється і з’єднується з річковою, заглиблюючись всередину гірських масивів. В результаті рельєф берегової лінії варіюється від скелястих обривистих берегів до розлогих пляжів. Особливо широкі прибережні рівнини на північному заході, де в озеро вливається річка Сонгве, а також у південній частині узбережжя.
|
|
Останнє оновлення на Четвер, 03 лютого 2011, 17:06 |
|
Детальніше...
|
|
Написав mazapura
|
|
Понеділок, 27 грудня 2010, 01:06 |
|
 На відміну від багатьох популярних апістограм, апістограма Макмастера (Apistogramma macmasteri Kullander, 1979) поки не має широкого розповсюдження в шанувальників. А все через те, що молодь та самиці зовсім не яскраві. Інша справа дорослі самці, - яскраві, контрастно зафарбовані риби.
У природі населяють невеликі притоки басейну Оріноко й верхів'їв Мети (Колумбфя), досягаючи в природніх місцях довжини 7-7,5 см (частіше - 5-6 см, а самиці майже на третину менші). Свою назву риби отримали на честь Марка Макмастера - великого шанувальника та знавця апістограм. Вид поліморфний, багацтво кольорових форм надає дослідникам підгрунтя для номенклатурних ревізій.
Часто помилково називають як Apistogramma ornatipinnis, а також можна зустріти під однією з наступних назв:
- Apistogramma sp. “Canoga Park”
- Apistogramma sp. “Flame” - "Полум'я"
- Apistogramma sp. “Meteor” - "Метеор"
|
|
Останнє оновлення на Середа, 30 березня 2011, 19:41 |
|
Детальніше...
|
|
